Дякувати богу нас з чоловіком минула проблема квартирного питання. На момент нашого знайомства Вадим мав власне помешкання й живу окремо від батьків. Мої мама з татом, проживши все життя в місті, вирішили, що хочуть спокійного та розміреного життя. Вони залишили свою квартиру мені, а самі переїхали жити в село. Завели там невеличке господарство, тато займається садівництвом, а мама пише свої книги, надихаючись природою.
Після весілля ми все ж таки вирішили оселитися у квартирі чоловіка, а квартиру моїх батьків здати в оренду. Батьки Вадима живуть від нас неподалік. Я дуже боялася, що свекруха навідуватиметься в гості кожного дня, але вона поважала наш особистий простір й приходила лише на запрошення.
Наші стосунки не можна було назвати приятельськими. Я поважала її, як мати мого чоловіка, а вона розуміла, що я доросла та самодостатня жінка, яка не потребує допомоги та схвалення. Так би й жили, якби тато Вадима не вирішив, що любов до дружини давно в минулому й не завів собі коханки. Свекруха була розбита, вона плакала день та ніч. Я ще ніколи не бачила її в такому стані. Вона завжди поводила себе дещо гордовито та відсторонено, тож бачити прояви емоцій цієї жінки було мені незвично.
Ми з Вадимом намагалися всіляко її підтримувати. Як жінка, я прекрасно розумію її почуття. Прожити з чоловіком чи не все своє життя, народити та виховати сина, чекати на спокійну старість, а тут таке відкриття. Не думаю, що свекруха зможе розпочати життя з іншим чоловіком, вона й сама це прекрасно розуміла, тож і плакала, бо була приречена на самотність.
Два місяці ми приходили до неї день у день, а потім вирішили, що настав час жити далі. От тільки свекруха не хотіла нас відпускати. Вона телефонувала кожного дня й вигадувала різні причини через які нам потрібно терміново прийти. То в неї бойлер не працює, то кран протікає, то тюль потрібно вчепити, то тиск виміряти. Вона просто на просто нудилася одна в порожній квартирі й потребувала спілкування. Та ми ж не могли покласти на паузу своє життя й бавитися з мамою чоловіка. Тепер на кожне її запрошення прийти в гості, знаходили відмовку. То у нас зустріч із друзями, то ми їдемо до моїх батьків, то терміново потрібно закінчити важливі робочі завдання.
Свекруха й цього разу не хотіла дати нам спокій й почала приходити в гості до нас. Якщо нас не було вдома, чекала під дверима поки ми не повернемося. Чесно зізнатися, мені уже вона набридла. Через неї ми не маємо ніякого особистого життя! Я вирішила схитрувати. Зареєструвалася від її імені на сайті знайомств, завела розмову з одним привабливим літнім чоловіком й домовилася про зустріч, але з однією умовою: ми удамо, що взагалі не знайомі й перша наша зустріч відбудеться особисто. Він погодився. Я зателефонувала свекрусі й запропонувала ввечері посидіти в ресторані, вона не відмовила. Залишилося лише пересвідчитися, що вони зустрінуться.
Кавалер прийшов заздалегідь, в гарному костюмі з квітами. Моя свекруха теж примарафетилася, одягла сукню, нафарбувалася. Коли вона увійшла й почала шукати очима мене, чоловік підвівся, підійшов до неї й подарував квіти. Жінка виглядала розгубленою, але посміхалася. Тієї миті я знову її набрала й попередила, що плани раптово змінилися і я не зможу прийти. «Та нічого страшного» – відповіла вона мені й, прийнявши запрошення свого незнайомця, пішла з ним за столик.
Вони живуть разом уже кілька місяців. Мати Вадима сяє від щастя, вона навіть помолодшала й тепер взагалі не кличе нас в гості, зайнята новим чоловіком. Нам це тільки в радість. Сподіваюся, що вони так і не довідаються, хто влаштував це доленосне знайомство.
