«Два тижні на те, щоб зібрати свої речі і знайти собі нове житло». Дочки образилися
Галина рано овдовіла. Сама виховувала двох доньок і ніколи навіть слова скарги не промовляла. Доньки не тільки виросли, а й отримали нормальну освіту це все її заслуга. Працювала на дві роботи, щоб оплатити їм навчання та повитирати запилені мрії з очей.
І тут найстарша донька приперлася з хлопцем: мовляв, це мій майбутній чоловік, тільки жити йому ніде. Потім народила дитину і треба було віддати молодій сімї кімнату, а Галина переселилася до молодшої доньки.
На початку вона себе заспокоювала мовляв, то тимчасово, підзароблять, підкуплять собі якесь гніздечко, а життя повернеться на круги своя. Але куди там! Донька з зятем особливо й не напружувались. А навіщо дах над головою є, холодильник завжди з чимось поживним, котлету полюбляють навіть о третій ночі. Годувала, звісно, всіх Галина.
А дякую хоча б хтось сказав! Ні, навпаки почалися сварки: молодша донька заявила, мовляв, туалет за зятем не її парафія. Старша дитина маленька, часу взагалі немає ні на що. Зять філософськи додавав: сміття виносити й посуд мити то зовсім «не пацанська» справа, краще десять разів оновить стрічку фейсбуку.
Атмосфера в квартирі загусла, як мамина холодна борщ. І страшно додому повертатися. Коли Галина натякнула старшій, щоб вони з чоловіком і донечкою вже орендували собі житло, у відповідь почула: «Збираємо на іпотеку, звідки гроші?». І так і залишилися ще надовго.
Апофеозом став прихід молодшої доньки з кавалером: «Мамо, він із Вінниці, житиме з нами!». Галина подумала: «А де? На балконі?». Донька серйозно: мовляв, балкон не надто зручний, але якщо ти, мамо, переберешся зі своїми книжками на кухню, то нам усім стане просторо.
Галина витримати вже не могла. У якийсь момент зрозуміла: всім до лампочки її думка. А були б можливості вже б давно оформили документи і відправили її до будинку для літніх людей.
Не витримала Галина і поставила ультиматум: «Два тижні на збори і до побачення!». Дочки образилися, наобіцяли не давати бачити онуків, та й взагалі, на старість вона залишиться одна. Але Галина не відступила. Якщо вже такий сценарій хай так і буде. Нарешті час вирости.
Зараз наближаються її пятдесяті іменини. Не знає, чи прийдуть діти привітати її. Як гадаєш, правильно вона вчинила, що вигнала доньок з квартири? А ти б як зробила на її місці?
