Одна душа на двох
Коли в родині зявилися дві донечки, цілковито однакові, Марина спочатку злякалася, хоч і знала, що чекатиме близнят. Їх принесли на годування й залишили в палаті.
Як же я їх розрізнятиму? думала вона, стискаючи дочок у руках. Знати про близнюків одне, але ось вони, мої рибоньки, дві каплі води.
Та згодом вона призвичаїлася й впізнавала їх за таємними ознаками, незрозумілими для інших.
Оленка й Соломія підростали нерозлучними. Ходили разом у садочок, потім до школи. У старших класах вони вже знали легенди про близнюків: стародавні греки вважали їх дітьми богів, навіть зоряне небо має сузіря Близнят. А ще казали, що в близнюків одна душа на двох, що вони думають однаково.
Так воно й було. Коли хворіла Оленка, невдовзі ліг і Соломія. Часто потрапляли в однакові ситуації, а оточуючі постійно їх плутали. Навіть смаки в хлопців у дівчат співпадали.
Настала пора випускних. Обидві вчилися добре й збиралися до інституту. Та під новорічні свята Соломія раптом захворіла. Ставало все гірше. Оленка чекала, що ось-ось теж почне болити голова, підніметься температура, але час минав, а вона залишалася здоровою. Батьки відвезли Соломію до лікарні.
Вам треба було звернутися раніше, сказали лікарі. Хто ж їде до лікарні, коли нічого не болить?
Шість місяців Соломія боролась. А навесні її не стало. Оленка в той момент була в школі, але раптом відчула ніби хтось вирвав у неї серце з грудей. Ледь не впала.
Батьки боялися за неї. Чи витри
