– Аліно, ну будь ласка, це дуже важлива зустріч, в мене немає на кого залишити Лук’яна. – Благав я свою сестру. – Тобі так важко посидіти з племінником два дні?
– В мене вихідний! Я теж хочу відпочити, тому ж віддала Аню свекрусі. А сина твого няньчити не збираюсь. – Все відмовляла сестра. – Викручуйся як хочеш.
В ті вихідні в нас з дружиною була дуже важлива зустріч — День Народження власника компанії, в якій я працюю. Ще й сказали обов’язково з дружиною приходити, а програма святкування аж на два дні була зроблена. Теща моя в лікарню потрапила, тому не могла посидіти з Лук’яном, нашої ж мами вже давно немає.
Аліна ж була невблаганна. Не хотіла виручити брата навіть за гроші. То ж ми вже не знали з дружиною, що робити. Ви запитаєте, чому День Народження власника компанії таке важливе? А тому що, якщо не прийду, то автоматично злітаю не тільки з премії, а потрапляю першим в чергу на звільнення. Компанія хороша, колектив прекрасний та й керівництво також, зарплата висока, але от власник трохи дивакуватий. Любить звільняти, якщо не прийти на якесь його свято, якщо він святкування влаштовує для всіх співробітників.
Тоді ми попросили в подруги моєї дружини залишитись з сином. Та погодилась і навіть гроші не хотіла брати. Мовляв, якщо хочемо подякувати то просто тортика принести маємо, от і все. Я ще дуже довго дякував їй за допомогу.
Пройшло трохи часу і під Новий Рік подзвонила Аліна та наказним тоном сказала:
– Ми з чоловіком їдемо в Карпати на п’ять днів, а Аню привезу до вас на цей час. – Без “привіт” та без “будь ласка” наказала сестра.
– Стоп-стоп-стоп, Аліно. Ти забула? Ти ж не хотіла мене виручити, коли я тебе мало не на колінах благав посидіти два дні з Лук’янчиком на вихідних. То ж чому зараз ти дозволяєш не спитатись навіть, а наказувати мені та ставити перед фактом?
Сестра почала кричати на мене, мовляв я жахливий брат і маю її зрозуміти, бо ж та хоче відпочити, а Аню немає на кого залишити, бо ж в її свекрухи зовсім інші плани на цей час. Я не став її слухати та просто поклав слухавку. Але Аліну не зупинити, коли та влаштовує скандал, тому вона одразу подзвонила Олі, моїй дружині, і, так само як і мені, почала наказувати взяти на догляд на п’ять днів Аню.
– Добре, я не проти, але тоді кожна година перебування Ані в нашому домі і мій за нею нагляд буде коштувати тобі двісті гривень в годину. Помнож на п’ять діб і отримаєш суму, за яку я пожертвую своїм новорічним відпочинком для тебе. А ще половину суми ти переведеш як аванс, а решту вже як приїдеш з Карпат.
– Ну ти і нахабна дурепа! – крикнула в слухавку Аліна та вимкнула.
Після цього вона нам більше не надокучала. Не знаю, чи їздили вони таки на той відпочинок чи ні, але більше ми з нею не спілкуємось.
