Софія і Зіна жили в гуртожитку в одній кімнаті. Подругами дівчата так і не стали. Різні по характеру, Софія намагається краще вчитися, Зіна любить гуляти й про навчання бажає не думати. А щоб гуляти, потрібно гарно вдягатися. У дівчини гардероб непоганий, але всі свої сукні Зіна вдягала. Із Софією вони одного розміру, тому стала брати її речі. То сукню візьме без дозволу, то джинси. Софія обурювалася, Зіна просила пробачення, і знову вдягала одяг сусідки, коли тієї не було вдома.
Софії таке не подобається, не любить, щоб у її речах ходила інша дівчина. Та Зіна продовжує і надалі так робити. Як тільки Софія за двері, Зіна риється в шафі з її речами, шукаючи, що можна одягнути цього разу. Адже вона познайомилася з хлопцем недавно, тому хоче виглядати якомога краще. Навіть не підозрює, що придумала її сусідка по кімнаті.
Софія вирішила провчити дівчину. Від других дівчат чула, що міняються одягом. Але дівчина того не бажає. Любить свої речі, і чужі на себе вдягати не збирається. Тому, коли в черговий раз просила Зіну перестати лазити до неї в шафу, та як завжди завірила, що таке більше не повториться. Софія вийшла з кімнати й удала що пішла, сама заховалася за виступ, де її не видно і стала чекати.
Дикий крик почули всі, хто був на той час по своїх кімнатах. Софія відкрила двері. Зіна стояла біля її шафи не в змозі відірвати руку від дверець. Софія намазала одну половинку супер клеєм, пальці Зіни приклеїлися. От вона й кричала.
З того часу до речей Софії, Зіна не підходила, а якщо бралася за дверці, спочатку пильно оглядала, чи не намазані супер клеєм.
