Знаєте, минулого тижня я робила порядок у батьківській хаті. Батьки померли два роки тому з невеликою різницею, а ми з чоловіком вирішили продати їхній будиночок в селі.
Не завжди ж можна знайти покупців на нерухомість в селі, а тут до нас люди самі прийшли.
То ж ми вирішили, що продаємо. Тим паче ми рідко туди їздимо.
Я приїхала минулого тижня і заходилася робити порядки. Я складала і перебирала ті речі, які мені потрібні. І от я наткнулася на сімейний дитячий альбом.
В альбомі були фото на яких я з батьками і мама вагітна. От тільки нікого рідного у мене нема. Дивно, правда.
У моїй голові почали появлятися смутні спогади. Я згадала, як питала маму чи в животику є братик або сестричка, а мама на мене сварилася лише і відмовлялася що небудь сказати.
Єдине, що після таких своїх запитань я чула, це було:
– Ліно, не вигадуй і йди бався ляльками!
Я навіть пригадую, як кілька днів з нами в домі було немовля. А потім якісь люди прийшли і його забрали.
Батьки мої навіть не плакали і вдавали наче його ніколи й не було.
Всі мої питання на цю тему завершувалися тим, що батько страшив мене ременем.
От мені цікаво, де дитина якою була вагітна моя мама? Хто ті люди, які забрали її?
Стільки запитань в моїй голові і жодної відповіді. Через це я не можу нормально заснути вже який день.
