Моя дружина Тетяна свій тридцяти п’ятирічний ювілей бажає святкувати в родинному колі та декілька спільних друзів. Вирішили замовити місця в кафе. Коли мама моєї дружини дізналася про те, почала відмовлятися бути присутньою на урочистості. Адже вона терпіти не може мою доньку. Мала дитина, спокійна, не шкідлива. А бабуся не хоче її бачити.
Річ у тім, що я одружений вдруге. Перша дружина померла при пологах. Не врятували. З Тетяною одружилися, коли Вікторії виповнилося півтора року. Мама Тетяни була проти нашого одруження, а понад усе, що в мене є донька. Та дружина відразу знайшла спільну мову з маленькою Вікою. Наразі в нас дві доньки, які не підозрюють, що в них різні мами. Я думаю, що Вікторії ми розповімо про її маму, але пізніше, коли дитина стане дорослою. Наразі хвилююся, щоб моя теща не зробила цього раніше.
Нашу спільну доньку Варю теща любить. Весь час опікується нею, Вікторія помічає те, але не запитує, чому бабуся не любить її. Достатньо того, що ми з дружиною піклуємося про Віку так само, як і про Варю. Тому дівчинка нічого не запідозрює.
На ювілей вирішили розіслати запрошення, а там нехай теща сама вирішує, прийде чи ні. Адже не можемо ми через неї не брати з собою на мамине свято Віку, коли Варя буде присутня. Якісь дитячі примхи у моєї тещі.
