-Дитинко, у тебе видалося важке життя. Мені тебе дуже жаль. Ти ж мені наче рідна донечка. Не ображайся, але чоловіки вже не дивляться на жінок твого віку, тож охочих буде мало. А мій синок готовий взяти тебе за дружину. Каже, що ти йому дуже подобаєшся. Я тільки рада буду

Я пізня дитина. Мати народила мене, коли всяка надія погасла. Мене з дитинства леліяли та плекали. Доглядали за мною, як за найбільшою коштовністю. На мене чекало велике забезпечене майбутнє, але все змінилося кардинально після  того, як ми дізналися про хворобу тата.

Довелося продати його справу, бо мама в тому нічого не розбиралася й потрібні були гроші на операцію. Після операції на батька чекав тривалий курс реабілітації. На нього пішли всі гроші, які лежали на рахунку в банку. Коли ми раділи, що перемогли й нарешті спокійно видихнули, хвороба повернулася. Цього разу перемогла вона.

Батька не стало, а ми з мамою були змушені продати квартиру у місті, автомобіль та переїхати жити в село. Мені тоді було 17, саме час вступати. Добре, що мама дочекалася поки я закінчу школу й тоді повідомила мені новину про переїзд. Звісно, я була проти, бо у місті в мене є друзі, хлопець, улюблені місця. Для чого взагалі нам те село?

Правду я дізналася через три місяці саме перед тим я повинна була їхати заселятися в гуртожиток. Мама захворіла, чи це туга за татом, чи злий жарт долі, але у неї трапився інсульт. Лікуватися вона не хотіла категорично, бо бачила, що з її чоловіком це не дало жодного результату. Єдине від чого мати не відмовлялася – знеболювальні.

Вона чахла у мене на очах і я повинна була залишитися вдома, щоб бути поруч стільки, скільки буде потрібно. Від навчання довелося відмовитися, хлопець мене покинув, а друзі дуже швидко забулися. Ночами я плакала, а вдень вдавала, що насолоджуюся сільським життям, щоб не засмучувати маму.

Якось я була не в гуморі, просто стільки всього навалилося. До того ж у нас закінчувалися гроші, які ми мали від продажу квартири. Потрібно було шукати роботу, а в селі вибір невеликий. Вдалося влаштуватися у магазин. У страшному сні не уявляла, що буду просиджувати молодість так.

Мама почала винити себе в тому, що я відмовилася від життя заради неї й сказала фразу, яка мене дуже розлютила: «Краще б я померла, а батько був живий!» Ми посварилися, мамі стало погано. Я викликала швидку, у лікарні сказали, що її знову вдарив інсульт, але цього разу наслідки страшніші. Вона перестала ходити й стала лежачою.

Ми промучилися 11 років. Коли мами не стало, мені було 36 років. Ні освіти, ні чоловіка, ні дітей й нікого із рідних. Не життя, а просто якийсь фільм жахів. Проте я не занепадала духом, а вирішила, що ще не пізно все змінити. Я знову повернуся в місто, буду орендувати квартиру, знайду роботу. Потім запишуся на якісь курси, займатимуся чимось новим.

З такими думками й лягла спати, а вранці прокинулася від стуку у двері. Прийшла сусідка. Тітка Катя часто заходила в гості після того, як матері не стало, щоб перевірити як я. Цього разу вона була не сама, а зі своїм єдиним сином. Він, здається, жив у місті, а нещодавно розлучився й повернувся до мами.

Я запропонувала їм чаю, вони не відмовилися. Поки нарізала пиріг на шматки (тітка Катя спекла), сусідка почала вихваляти мені свого сина. Який він майстер на всі руки, красивий та розумний. От тільки жінок вибирати не вміє. А вона його попереджала, що та Рита (колишня невістка) вертихвістка й не слід її в дружини брати.

Я не могла зрозуміти до чого це все, поки тітка не перейшла до суті.

-Дитинко, у тебе видалося важке життя. Мені тебе дуже жаль. Ти ж мені наче рідна донечка. Не ображайся, але чоловіки вже не дивляться на жінок твого віку, тож охочих буде мало. А мій синок готовий взяти тебе за дружину. Каже, що ти йому дуже подобаєшся. Я тільки рада буду.

Такого я не чекала, тож сиділа, наче у воду опущена й задумалася, що краще: вийти заміж за кого-небудь, аби рахувалося, що я не стара діва, чи залишатися вільною одиначкою, яка насолоджується власним життям. Що б обрали ви?

Оцініть статтю
Дюшес
-Дитинко, у тебе видалося важке життя. Мені тебе дуже жаль. Ти ж мені наче рідна донечка. Не ображайся, але чоловіки вже не дивляться на жінок твого віку, тож охочих буде мало. А мій синок готовий взяти тебе за дружину. Каже, що ти йому дуже подобаєшся. Я тільки рада буду