ДИВНІ СУСІДИ
У квартиру 222, будинку 8, що на вулиці Івана Франка, оселилися нові сусіди. Подружня пара трохи за пятдесят. Обоє невисокі, худорляві. Він з акуратною борідкою, завжди у сірому пальті. Вона у довгій вишитій спідниці та барвистому береті. У ліфті щиро усміхаються, завжди притримають двері, якщо ти з важкими торбами.
Що важливо у теперішніх новобудах тихі, неначе й не живуть поруч.
Але це здавалося лише спочатку. Тижнів зо два по тому, Гриневичі з 221-ї та Дорошенки з 223-ї почали чітко чути нових сусідів.
Сусіди стали регулярно обговорювати це за сімейною вечерею.
Ось про що розмірковували Гриневичі їм було під сорок, половину життя вони ділили одне прізвище:
Бачила наших новеньких?
Ага, у ліфті вчора разом їхали.
Ну як вони тобі?
Нічого так, звичайні люди. А що?
Любовю горять, от чесно
Ти про що?
Коли всі на роботі, у квартирі тиша і чутно все. Такий три дні вже театралізовані сцени влаштовують. Дорослі, ну ти розумієш
Серйозно?
Ще й з фантазією. Як у кіно тільки життя.
Оце так!
Сам почуєш теж не витримаєш. Але, чесно, дратує й не дає зосередитись на роботі.
Та ну, не будь святошею. Людям вже за пятдесят, а вони граються.
«Не як ми» подумав він, але вголос не сказав.
У вихідні і чоловік мимоволі слухав ті ігри. На цей раз сцена садівник і пані. Сиділи Гриневичі, червоніли
*****
Дорошенки наймолодша пара у підїзді, під тридцятку, пятий рік як разом, чекають на першу дитину.
Костю, бачив нових сусідів?
Ага, в підїзді вчора зустрічались. Чому питаєш?
Такі цікаві. Вона йому такі обіди готує італійці б позаздрили! А він їй без перебоїв подарунки. Жодного дня без букета.
Звідки знаєш?
Я ж щодня на прогулянку виходжу, а з їхньої квартири такі запахи зомліти можна! Та й не раз бачила його з квітами, то з пакунком святковим. Додому біжить, як на перше побачення.
Хм
А може, вони і не чоловік і дружина? Коханці, може?
Не знаю Живуть же разом.
А на кухні у них щебетання хіхікають, як молодята.
Ясно. Новини пішли, я пішов.
У пятницю Костя зіштовхнувся з сусідом біля ліфта. Той з трояндами, пляшкою червоного, очі горять вечір обіцяє бути палким.
*****
Минав час. Уже місяць «дивні» сусіди господарювали у 222-й. У 221-й вже звикли до звуків за стіною. А у тих щодня нові номери або легкий шепіт, або тріск матраца Живуть, наче останній день, жадібно смакують одне одним.
Якось увечері Віра Гриневич, відводячи очі, зізналася чоловікові:
Зайшла сьогодні в ТРЦ, ноги самі у відділ білизни занесли. Дивись, що придбала! вона розкрила халат.
Очі Миколи Гриневича спалахнули, він навіть язиком по губі провів.
А я оце нещодавно у спеціальний магазин заїжджав Ось, купив для дорослих. Не знаю, чи сподобається тобі
Не спробуєш не дізнаєшся, зашарілася Віра.
*****
Почалося, прошепотів сусід із 222-ї, тулючись вухом до спільної з Гриневичами стіни.
*****
Константин з 223-ї вирішив, що час купити дружині щось особливе давно не тішив подарунками. А раніше ж мало не щотижня намагався здивувати її. Та й шоколадку її улюблену в портфелі носив.
Раптом побачив знайому куртку.
Оксано! гукнув дружину. А ти що тут робиш? Це ж далеко від дому.
Та просто вирішила прогулятись, зніяковіла Оксана. А ти?
Я сережки тобі прикупив. Тримай, не втримався Дорошенко.
Оксана засяяла:
Дякую, любий! поцілувала його. Я сьогодні пасту з креветками та вершками на вечерю готую. Памятаєш, як колись?
Памятаю! Тільки згадав вже слинка тече.
Не затримуйся, я до сьомої все зготую, щоб не підігрівати потім.
Добре, обіцяв Костянтин, а подумки вирішив ще й квітів купити.
*****
Ну що там? питає чоловік з 222-ї.
Щось особливе варить, посміхається жінка. І у них процес пішов.
*****
Ще місяць, і Гриневичів не впізнати. Помолодшали на років десять. Очей одне від одного не зводять, чекають будь-якої хвилини, щоб побути сам на сам. Часом навіть від дітей тікають, знімають готель і не можуть надихатись своїм коханням.
Говорити стало про що, і справи йдуть легко.
*****
І в Дорошенків от-от має народитися первісток, а вони ніби на побачення знову ходять: то в кіно, то у ресторан, то на виставку. Оксана стару мамину кулінарну книгу витягла, й щопятниці намагається здивувати смаколиками. Костянтин теж не відстає що тижня подарунок, і шоколадку у портфелі для дружини, як у молодості.
Згадав коли востаннє дивився вечірні новини?
*****
Як справи у них? питала жінка з 222-ї.
Все добре. Матрац скрипить тихенько видно, діти вдома. Взагалі веселіше стало, слухаю постійно, щоб нічого не прогавити.
А в тих другий спокій щебечуть на кухні, сміються. Квартирою пахне, неначе у кафе.
Добре! За три місяці впорались. Ще тижні два для надійності.
А далі хто?
Симонова 4, квартира 65. В 66-й сімейство, що забули, як себе звати. У 64-й, як завжди, спочатку у спальню, потім порядок!
Гаразд. Касети не прибиратиму ще трохи пошуми. І ресторанну доставку не відміняю. Ароматичні масла ще не закінчились. До речі, ті троянди, яким ти воду змінював, завяли. Придеться ще купити букет.
Куплю, люба. Можеш мені ще поперек помасажувати і спатиЖиття у підїзді стало іншим. У вихідні вечорами на сходовому майданчику часом чулися сміх і тихі відголоси піаніно. Гриневичі почали вітатися не поспіхом, а із щирою посмішкою. Дорошенки на прогулянках, тримаючись за руки, розмовляли про майбутнього малюка й власні мрії. Здавалось, навіть стіни стали теплішими.
А у квартирі 222 нові сусіди якось зустрілися біля ліфта зі всіма сусідами разом.
Як вам тут живеться? жартома спитала пані з барвистим беретом.
Дуже добре, промовила Віра Гриневич, і її очі світилися новою радістю.
Ви знаєте, ми й не думали, що життя може бути таким смачним, підморгнула Оксана Дорошенко.
Чоловік у сірому пальті розцвів у посмішці:
Найкраща спеція до життя це трохи гри, фантазії і багато любові. Але рецепт у кожного свій.
Сусіди перекинулися змовнисто-теплим поглядом. У цьому погляді вже не було ані осуду, ані подиву лише відчуття, наче всі разом розгадали одну маленьку таємницю великого щастя.
Підїзд жив далі, дихаючи ароматами кави, пасти і троянд, так, ніби весна переїхала у камяний будинок на Івана Франка назавжди.
