Микола змалечку мріяв про великого собаку. Однак батьки були проти. Грошей у них на купівлю й утримання собаки було вдосталь, а от бажання утримувати його в квартирі не було. Маленька квартира, постійний догляд, вигулювання собаки зранечку і ввечері були аргументами, що не дозволяли Миколі втілити власну мрію.
Збіг час, Микола придбав власне помешкання. Можна й зреалізувати мрію. Так за кілька місяців купив собаку – ротвейлера. Цуценя було ще зовсім маленьким. Микола багато часу проводив з ним. Раз у тиждень ходив на спеціальні заняття з виховання до кінолога. Джері був чемним і розумним.
Звісно, не обійшлося й без казусів. Одного разу Джері завдав чимало клопотів. Стрибнув і перекинув вазон, а разом з ним кришталеву вазу. Рослина зламалася при корені. А ваза, яку зачепив вазон, впала Миколі на ногу і розсікла до крові великий палець. Було й прикро за вазон, адже він був дуже красивою декорацією в коридорі.
Опісля, граючись, зірвав штору з вікна, утворивши у ній великі діри. Довелося купити нову. Ось такі втрати потягнули ігри Джері.
Загалом собака був чудовим. Микола з кожним днем усе більше прив’язувався до неї. І вже за пів року не уявляв, як раніше жив без свого Джері. Так назвав він свого улюбленця. Микола разом з собакою гуляв кожного дня вздовж лісу або озера.
Одного разу друзі запросили Миколу разом з Джері на полювання. Він погодився. Уже давно чекав на цей момент. І ось він настав. Треба було заганяти дичину в пастку. Микола сприйняв цю подію з хвилюванням.
І ось вони в лісі. У кожного мисливця був власний собака, привчений до полювання. І ось несподівано собаки скажено загавкали. Прямо на розлючених псів вискочив заєць, який з болю чи страху запищав, як дитина. Собаки готові були розірвати тваринку. Проте сталося диво у всіх на очах. Розлючені пси раптом присіли, а заєць опинився «під опікою» Джері. Ніхто з ним не смів «сперечатися».
Собаки поглядали на власних господарів, чекаючи наказу, як діяти далі. Джері не поступався. Микола підійшов ближче і побачив, що зайцеві все-таки перепало від котрогось собаки – була поранена одна лапка. Так закінчилося полювання цього дня.
Довелося Миколі тваринку забрати додому, щоб виходити з допомогою ветеринара. Після того випадку Микола більше не брав Джері на полювання. Адже його друзям хотілося по справжньому спіймати здобич.
Окрім того, Джері таким чином завоював авторитет у дружини Миколи, яка до собаки ставилася трохи упереджено. Тепер вона часто улюбленця чоловіка пригощала ласим шматочком. Ще й час від часу Миколі нагадувала, що пора погуляти з Джері чи купити свіжі продукти для нього.
Зайця, звичайно, Микола виходив. Коли тваринка зміцніла, то вони удвох з Джері віднесли тваринку до лісу. Там йому буде найкраще, якщо, звичайно, не попадеться знову у зуби мисливських собак.
Джері тепер був хорошим охоронцем квартири, а також провідником Миколи до лісу чи на прогулянку. Як правило, собака не відходив від свого господаря, навіть тоді, коли він відчіпляв повідок. Так він засвідчував свою вірність.
