Світлана вимикає компютер й збирається додому.
Світлано Андріївно, до вас прийшла якась дівчина. Каже, що з особистого питання.
Проведіть її, нехай зайде.
У кабінет заходить невисока кучерява дівчина у короткій спідниці.
Вітаю. Мене звати Ірця. Пропоную вам вигідну угоду.
Доброго дня, Ірце. Яка це може бути угода? Я з вами, здається, не знайома
З вами ні. А от з вашим чоловіком Андрієм дуже навіть так. Ось.
Дівчина підходить до столу й кидає туди папірець. Світлана бере його і читає:
«Ірца Богданова, вагітність 5-6 тижнів»
Що це? Я не розумію Навіщо мені це?!
Все просто. Я вагітна від вашого чоловіка.
Світлана шоковано дивиться на неї. Що за новини?
І чого ви від мене хочете? Привітань?
Та ні. Гроші хочу. Якщо вам дорогий чоловік, звісно
А гроші за що?
Я роблю аборт й повністю зникаю з його життя. Він ще не знає, що я вагітна я саме до вас першою звернулась. Якщо ви відмовите, він піде до мене, бо ви ж, як я знаю, не можете мати дітей. Я знаю про вас майже все. То що, погоджуєтеся?
Світлана в голові не вкладає. Думки плутаються.
І скільки ж ви хочете за свою таємницю?
Всього лише мільйон гривень. Це для вас дрібниці, зате чоловік залишиться і ви разом зустрінете старість
Ого, яка шляхетність! Дякую за такий шанс. Ну добре. Залиште свій номер, подумаю і дам відповідь.
Довго не думайте. Час іде, аби я встигла все зробити
Ірця залишає номер телефону на папірці та неквапливо виходить.
Світлано Андріївно, ви вже йдете? Техпрацівник чекає
Світлана складає папірець й кладе у сумку.
Так, додому. До завтра, Соломіє!
Світлана виходить з офісу, йде на парковку й сідає в свою автівку. Що це було?! Хто ця Ірця? Невже Андрій справді міг таке зробити?
Приїхавши додому, ще раз уважно переглядає папірець. Треба все обдумати, скоро чоловік прийде
Люба, я вдома! Чим це так смачно пахне?
Заходь, зараз дізнаєшся
Андрій, потираючи руки, заходить на кухню. Світлана сидить у кріслі, нога на ногу, пильно дивиться на нього.
Що не так? Чому ти так на мене дивишся? Навіть моторошно
Андрію, хто така Ірца Богданова?
Це співробітниця компанії, з якою ми працюємо. А що трапилось?
А те, що вона вагітна від тебе. Дивись сам.
Андрій вражено бере папірець, читає
Такого бути не може З нею в мене нічого не було! Як це взагалі можливо?
Досліджуй сам. Вона просить у мене мільйон гривень, щоб зробити аборт. Каже: інакше ти підеш до неї.
Я нічого не розумію Звідки взагалі у неї такі ідеї? Клянусь своїм роверем, не знаю й не розумію, що це за дурня!
Я й сама так вирішила. Не скажу, що ти янгол Але я відчуваю людей, і бачу вона бреше. Просто хоче грошей.
Я на будь-які перевірки готовий. Мені нічого боятися, кохана. Дурні фантазії тієї дівчини! Мені, крім тебе, ніхто не потрібен
Гаразд, почула. Сідаємо вечеряти.
Наступного дня Світлана телефонує за номером Ірці й запрошує її знову у свій кабінет. Через пів години та приходить.
Так от, Ірце. Андрій не може бути батьком цієї дитини. Я йому довіряю. Грошей не буде. Робіть собі що хочете.
Дивна ви жінка Чому так йому вірите? Не надто самовпевнені? В дзеркало не дивились? Вам сорок, яка б гарна не була, завжди знайдуться молодші.
Ще щось?
Є ще одне. Можу запропонувати купити цю дитину. Зробимо аналізи батько Андрій, я переконана.
Але у вас же нічого між собою не було? Як це взагалі можливо?
Слухайте правду. Півтора місяця тому був у нас корпоратив, познайомилася з Андрієм.
Наш спільний знайомий розповів, що Андрій одружений із багатою жінкою, в якої не може бути дітей. Вирішила, що це шанс заробити.
Я намагалася його звабити, але він не реагував на мене, як на жінку. Така образа чоловіки зазвичай кидаються до мене, наче вовки на ковбасу.
Але я вирішила інакше: сестра-провізорка дала мені спеціальний порошок, від якого людина ненадовго втрачає пам’ять.
Я додала цей порошок у напій Андрію в мене завжди з собою, звично. Забрала його додому, він був повністю розгублений.
Якраз у мене була овуляція, і от я вагітна. Андрій, звісно, нічого не памятає. Я впевнена, сто відсотків. Є навіть відео.
Ірця кладе перед Світланою смартфон, показує відео. Андрій без одягу, з відсутнім виразом на обличчі, лежить, не реагує.
Мені зробити аборт справа секундна, у мене здоровя міцне. Я люблю гроші, ще й легкі! Не думаю, що ви підете до поліції: ваша посада недаремно. Ніхто зайвого шуму не хоче.
Я вважала, зрадієте пропозиції, але ні. Тоді я можу народити цю дитину й продати вам за мільйон гривень. Обіцяю ходити до лікаря, правильно харчуватись і все інше. Заплатите дитина ваша.
Світлата приголомшена. Як таке може взагалі бути?
Ірце, мені нічого сказати! Твоє місце за ґратами, ти аферистка!
А що робити! Треба крутитись, щоб жити. В мене борги, а багатий “папік” помер не вчасно.
Подумайте, Світлано. Я подзвоню вам за три дні.
Ірця виходить. Світлана випиває склянку води, голова розболілася. Ото ситуація
Увечері розповідає все Андрію. Той у ступорі.
Мене використали Я подам на неї у суд!
Андрію, зараз таке всяке буває Але дивись інакше: я читала, що вже з сьомого тижня вагітності можна зробити ДНК-тест. Давай дізнаємось, твоя це дитина чи ні.
Ми обоє мріяли про власну дитину. З дитбудинку не наш варіант. А тут, якщо доведеться, вже готова дитина. Нехай спосіб і неприродний, можливо, доля так дає шанс. Як думаєш?
Ще й похвалити цю аферистку! Та ну, хай робить аборт і відчепиться. Гроші такі платити ще чого не вистачало!
Андрій виходить із кімнати, роздратований.
Світлана поринає думками в минуле, згадує десять років тому.
З Андрієм вони навчались в університеті. Закоханість із першого погляду. Одружились, починали у зйомній квартирі, працювали, як скажені: Світлана відкрила власну справу з допомогою дядька, віддала борг сторицею. Андрій відкрив магазин.
Жили щасливо, але дітей не виходило
Вечір. Ідуть з ресторану додому пішки хороша погода. На них нападають нетверезі хлопці. Один з ножем кидається на Андрія Світлана інстинктивно закриває чоловіка, дістає удар у живіт.
Лікарі кілька днів борються за життя. Світлану рятують, але не можуть зберегти жіночі органи тепер дітей їй не мати. Це було страшне випробування.
Андрій підтримував її як міг, все життя відчував провину.
Світлана іноді заходить у церкву, молиться за здоровя рідних, ставить свічки, подає милостиню. Одного разу старенька біля храму сказала:
Дякую, доню. Не сумуй: бачу, тебе зїдає журба. Та й у тебе зявиться дитя! Причому дуже дивним способом
Світлана посміхнулась, не вірила цим словам. Життя йшло далі, кохання з Андрієм лише зміцнювалось.
Аналізи зробили: Андрій, Ірця всі здали кров у 9 тижнів вагітності. ДНК підтвердило: дитина від Андрія.
Бачите я не брехала. Тепер платіть.
Послухай. Жінок, що за гроші народять від Андрія, хоч греблю гати і значно дешевше.
Ми ніколи й не думали хапатись за легкі рішення. Але вже як сталося заберемо цю дитину. Даємо пятсот тисяч гривень. Згодна ідемо підписувати документи.
Я ж мільйон казала! Чого торг?
Тепер ми тут вирішуємо. Не хочеш не потрібно, не отримаєш ані копійки. Ще й у поліцію підемо, подумай.
***
Андрію, я з нею домовилась. У нас буде дитина.
Світлано, для чого ці муки? Ще й гроші віддавати їй
Може, це справді подарунок долі бери, поки дають
Увесь період вагітності Ірця ходила до лікарів, здавала аналізи, харчувалась за порадами. Народився міцний та здоровий хлопчик.
Ірця оформила відмову, Андрій забрав сина. З документами усе зробили офіційно. Ірця взяла гроші і зникла з їхнього життя. Усім розповіли, що народила сурогатна мати.
Дякую, що народила від мого чоловіка, сказала наостанок Світлана.
А хлопчик, Лукян, оселився у домі Світлани та Андрія.
Андрію, подивися, як він на тебе схожий
Та я у малюках не розбираюся, але схоже гарнючий, як тато
Памятаєш ту стареньку біля церкви? Вона ж напророкувала нам Дитина зявилася у нашому житті найбільш дивним способом
Андрій і Світлана з теплотою дивилися на сина. Що буде далі ніхто не знає, але на цю мить вони щасливі.
Часом Всесвіт виконує наші прохання найнесподіванішим чином
***
Через кілька місяців у новинах по телевізору Світлана дізнається в орендованій квартирі знайшли мертвою Ірцю Богданову. Обставини зясовують. ДограласяСвітлана довго сиділа мовчки перед телевізором. Її душу охопило несподіване співчуття й тривога стільки болю залишила по собі ця дівчина, стільки недобрих слідів і водночас яку важливу роль вона відіграла у їхній долі.
Вночі Світлані наснився дивний сон: вона знову йде біля старого храму, біля дверей стоїть та сама бабуся й дивиться крізь неї мудрими очима.
Не все ми розуміємо вчасно, доню, каже вона, дякуй за кожен поворот долі. Бо світло завжди знаходить дорогу поміж каміння.
Світлана прокинулась із раптовою легкістю ні, це не перемога і не поразка, це життя. Вона підійшла до ліжечка, де спокійно спав маленький Лукян, усміхнулась і легенько торкнулася його волосся.
Андрій повернувся в кімнату, поклав руку їй на плече.
Знаєш, іноді розумієш, що щастя це просто бути поряд. Ось і все.
Вона притулилась до нього, і вдвох вони дивилися, як син тихо дихає уві сні. Десь у цей момент, може вперше за довгі роки, Світлана відчула, що їхній дім наповнюється не просто дитячим сміхом, а світлом, яке ніколи більше не зникне.
І, виходячи на терасу зустрічати світанок, Світлана тримала сина на руках і шепотіла вкотре вітру:
Дякую. За усе навіть за дивні шанси.
Новий день починався з ніжного ранкового світла, а попереду найголовніше: життя разом, назавжди.
