Кохаюче серце
Юрко стояв біля вікна й дивився на залитий сонцем двір. У сусідньому будинку був магазин «Рукавичка», люди ходили туди через подвір’я, щоб скоротити шлях. Але людей Юрко не помічав. Він чекав на одну-єдину — Олену.
Скільки він жив у цьому будинку, стільки й кохав її. Олена була на два роки старша і мешкала двома поверхами нижче. Нічого особливого — дівчина як дівчина, таких мільйони. Але для Юрка вона була найкращою. Бо серцю ж не накажеш. Воно полюбило — і нічого з цим не вдієш.
Вона здавала випускні і збиралася вступати до медичного училища. Тепер він не зможе йти за нею до школи, не побачить її на перервах. Залишалося лише чергувати біля вікна, аби побачити її хоч на мить.
Олена не звертала на нього уваги. Для неї Юрко був просто хлопчиськом, сусідом. Тому він і приховував свої почуття. Боявся, що вона відштовхне школяра. Він чекав свого повноліття, закінчення школи, щоб зізнатися у коханні. А коли він уже отримав атестат і готувався до інституту, Олена раптово… вискочила заміж. Буквально.
З вікна Юрко побачив, як до під’їзду під’їхала прикрашена стрічками срібляста іномарка, як високий хлопець у темно-синьому костюмі вийшов і нетерпляче крокував біля авто, час від часно поглядаючи на вікна другого поверху. Нарешті із під’їзду вибігла Оленка у білій хмарці капрону та мережива. Зістрибнувши зі сходів, вона підвернула ногу й упала прямо в обійми нареченого, який встиг підхопити її в останній момент. Посадивши наречену в машину, він зняв туфельку і щось обговорював з водієм. Юрко здогадався — зламався каблук.
Мама Оленки винесла білі кросівки. У них вона і пішла під вінець. Не було часу їхати по нові туфлі.
Цю історію обговорював увесь будинок, та й не тільки — увесь двір. Усі були єдині в думці, що це погана прикмета, і шлюб молодих не буде довгим, а щастя не принесе.
Після Олениного весілля Юрко два дні пролежав на дивані, повернувшись обличчям до стіни. Мама вже збиралася викликати лікаря — думала, що син захворів. На третій день він підвівся і знову зайняв своє місце біля вікна. Але Олена зникла. Мама розповіла, що наступного дня після весілля молоді поїхали на південь. Юрко боявся, що вона переїде до чоловіка, і він її більше не побачить. Але через два тижні засмагліша й ще гарніша Олена знову йшла подвір’ям. Вона повернулася! Серце Юрка мало не вистрибнуло з грудей від радості.
Мама Олени поїхала до старшого сина, у якого народилася донечка. Вирішила не заважати молодим налагоджувати спільне життя. Час минав, а Олена з чоловіком жили щасливо, попри всі передбачення та прикмети.
Життя налагодилося, Юрко знову міг бачити щодня предмет свого поклоніння. Хоча тепер поруч із Оленою часто доводилося бачити її чоловіка. На щастя Юрка, через півроку вони таки розлучилися.
Цю новину мама розповіла йому за вечерею. Усе ж прикмета справдилася. Шлюб не протримався довго. Звідки дізналися — незрозуміло, але ходили чутки, що до Олени завітала перша дружина її чоловіка. У них був маленький син. Вони з дружиною посварилися й на емоціях розлучилися. Чоловік зустрів Олену й одружився, але продовжував відвідувати сина, і з дружиною у них налагодилося. Він усвідомив, що поспішив із другим шлюбом, але зізнатися молодій дружині не наважувався. Тоді колишня і вирішила втрутитися. Вона все розповіла Олені.
— Вирішуй сама. Сина він любить, тягнеться до нього. Та й я давно пробачила. Покинь його і відпусти. Ще знайдеш своє щастя.
Олена, звісно, відпустила. Юркові здавалося, що він чує, як вона плаче, хоча через стіни нічого не міг почути. Він чекав біля вікна три дні, але Олени на вулиці не було. Раптом вона щось з собою зробила? Від цієї думки всередині похололо, і він побіг до неї. За кілька стрибків подолав чотири прольоти сходів і подзвонив у її двері.
Вона відчинила, заплакана, з опухлим обличчям, але з надією в зачервонілих очах. Побачивши Юрка, вона пішла в кімнату, впала обличчям у диван, втулилася в подушку й заридала. Юрко нерішуче зайшов. Вид ридаючої дівчини розривав йому серце. Він присіВони стиснули руки і усміхнулись одне одному, знаючи, що тепер їхнє кохання переможе всі перешкоди.
