У мене завжди було багато залицяльників, але я не поспішала з вибором. Чоловіча увага мені дуже подобалась. Якби я обрала когось одного, то всі інші відсіялися. Я не хотіла цього допустити та навіть якщо й починала з кимось зустрічатися, то не приховувала того, що я спілкуюся з іншими хлопцями.
Дехто ображався та відразу розривав зі мною стосунки, а дехто терпів, бо боявся мене втратити. Проте все одно стосунки тривали недовго. Найбільш чесні хлопці говорили, що не можуть зустрічатися зі мною знаючи, що я маю ще “гарем”, бо не довіряють мені. Я лише сміялася та відпускала їх на всі чотири боки.
Раніше я не вбачала в такій ситуації нічого поганого та вважала себе розумнішою від інших. Такий стан справ страхував мене від зради з боку коханого. Адже якщо мій хлопець знав, що мені є з кого обирати, він мене сильно ревнував, в такому випадку він навіть подумати не міг про інших дівчат. Раніше я була такої думки.
Але якось я відчула на собі те, що примушувала відчувати інших. Мені зустрівся він. Едуард. Гарний та розумний хлопець. Він дуже гарно до мене залицявся, говорив такі слова, від яких я танула. Я вважала, що єдина у нього.
Та коли ми зізналися один одному в симпатії, Едуард сказав, що у нього багато подруг, але я, звичайно, в пріоритеті. Мені було дуже неприємно та, щоб не впасти лицем в болото, я сказала, що у мене теж багато друзів серед хлопців, але він подобається мені найбільше.
Ми почали зустрічатися, але від цих стосунків я отримувала більше негативних емоцій, ніж позитивних. Наше з Едуардом спілкування зводилося до того, щоб показати один одному наскільки ми користуємося популярністю у протилежної статі. Ми наче змагалися один з одним. Це дуже скоро мене виснажило та я пішла з цих стосунків.
Потім ще довго зализувала рани від спілкування з Едуардом.
З цього всього я зробила висновок, що до людей потрібно ставитися так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.
