Минулого року ми з дружиною святкували 5-річчя нашого шлюбу. Запросили друзів, батьків та колег, щоб разом відсвяткувати наш перший ювілей. Моя дружина була найкращою у світі, люблячою й турботливою як і всі жінки.
Мій брат — супер фотограф, роботи якого постійно висвітлюють на різних виставках. Часто він змушує мене її відвідувати. Я зазвичай придумував різні вигадки, але цього разу діватись було нікуди. Виставка під назвою “Кохання на злеті мрій”, а на фото були пари, які фотограф застав в об’єктиві випадково, збираючи різні фотоматеріали.
Прийшовши на виставку, випивши 2 келихи шампанського, які зазвичай прийняті під час таких заходів, я мимоволі почав споглядати картини. Підійшовши до однієї з вітрин, я побачив свою дружину на прогулянці в обіймах, з якимось чоловіком. Він був на вигляд статний, модний та багатий, а його рука знаходилась далеко внизу від талії моєї Юлі.
Мені відняло мову. Я вже нічого не розумів. Бажання було покинути виставку й більше сюди не повертатись. Але як додому прийти? Навіть туди не хотілось. Хоча зазвичай я поспішав додому як навіжений до дружини та її страв, що вона готувала для мене після роботи.
За словами дружини – це був брат, який вже довгі роки проживає в Америці. Ну і звісно ж, познайомитися з ним було неможливо, лише на світлинах хіба що в родинному альбомі. Ви реально думаєте, що це правда? Також цей чоловік не зміг прилетіти на наше весілля у Макіївку, бо він займався важливими справами під час виробничих процесів у Каліфорнії.
Далі брат різко перестав бути братом, тепер він став “законним” коханцем. А якщо точніше – нареченим! Із всього сказаного правдою було: він дійсно проживав у Америці, до якого скоро мала приєднатись і Юля. І вона швидко планувала змінити країну й перекваліфікуватись в американку.
Не подзвонити було б неприпустимо, і по відношенню нього, і щодо мене. І я це зробила. А опісля зібрав її речі й вигнав з моєї квартири. Нехай купує квиток на літак і їде до нього в Америку. Хтозна, може в нього самого так є родина.
Цей “брат” і сам не в захваті виявилось від цього. За три дні після я йому знову зателефонував й розповів, що тепер Юля твоя. А він у відповідь:
“Навіщо вона мені! Я просто хотів мати супутницю під час моїх візитів до України! Мені й тут жінок вистачає!”
Я засміявся, а ці слова. Ось так тепер Юлічко. Хотіла спіймати птаха в не небі. А тепер ні синички, ні птаха. Поїхала додому до батьків, де мати влаштує Юлі “веселе” повернення.
Я пізніше знайшов собі нову пару. Цього разу сподіваюсь на все життя. Своєму брату подякував за виставку. Він виявляється й не знав, що там моя дружина. По силуету зміг впізнати її лише я. Сказав йому, що він фотограф від Бога й сама доля дала йому цей кадр, інакше я б і подумати не міг, що моя дружина мене зраджує.
