Своє перше кохання Галина не може згадувати без сліз на очах. Вона була зовсім юна та невинна, коли зустріла його – Івана. Перший курс училища, вона боязлива студентка, він упевнений у собі чоловік, який був її викладачем. Кохання між ними – річ заборонена. Та хіба серцю можна наказувати. Бідолашна дівчина одразу впустила у свою душу чоловіка, який був старшим від неї на 9 років. Її симпатія була взаємною, бо Іван Миколайович теж проявляв до неї увагу.
Чотири роки вони приховували свої стосунки. Вона не могла розповісти нікому, бо Степан попереджав, якщо розповість – покине її. Галя боялася втратити коханого, тому навіть й не помічала, як вправно чоловік нею маніпулює.
Нарешті вони були вільні від зобов’язань й могли не приховувати свої стосунки. Галя закінчила училище, але на роботу не пішла. Степан не дозволив: «Жінка повинна сидіти вдома, займатися господарством й дітей глядіти» – так говорив він їй кожного разу, коли вона просилася на роботу. З друзями спілкуватися теж заборонено. «Не годиться заміжній жінці водитися з дівчатами». Окрім заборон та домашніх турбот Галя більше нічого не знала.
Не солодке було їй те сімейне життя. Степан по дому нічим не допомагав, навпаки лише прибавляв роботи. Все, що вона робила, він критикував та порівнював зі своєю мамою «Мама готує смачніше. У мами постійно в домі порядок. Не вмієш ти прасувати так, як мама».
Одного дня, поки Степан був на роботі, до Галі зайшла давня подруга. Побачивши її у такому стані, дівчина зрозуміла, що треба щось робити. Нічого не запитуючи у Галини пішла до кімнати й почала збирати речі: «Не знаю, що той чолові робить з тобою, але ти так довго не протягнеш. Я забираю тебе звідси». Галя не пручалася, можливо вона тільки й чекала на свою рятівницю.
Степан шукав її, але не довго горював. Одразу після розлучення привів у дім іншу дівчину. Ой не заздрить їй Галина.
