Галина Василівна дуже здивувалась, коли на порозі своєї квартири побачила Марину. Відразу заметушилася, поставила чайник. А Марина відразу почала серйозну розмову. Вона прийшла до Галини Василівни з чоловіком, щоб розповісти те що дізнались. Виявилось, що онук жінки і його дружина хочуть здати літню жінку у спеціалізований заклад, відразу ж після того як вона перепише на них квартиру. Марина – двоюрідна сестра мого чоловіка, тобто рідного онука Галини Василівни.
Бабуся аж розгубилась, і відразу з подивилась на мене і каже :” Як же так? Невже це правда?”. Я відповіла чесно, про те що чула, як мій чоловік комусь телефонував з приводу бабусі. Мені здалось, що він хоче прилаштувати її на лікування у якийсь заклад. Галина Василівна сказала Марині, щоб ті пішли, вона хоче наодинці побалакати зі мною. А Марина так наполегливо хотіла залишитись, мовляв, я зараз промию мізки Галині Василівні з цього приводу. Але згодом все ж таки пішла. зі словами про те, що я хочу її посварити з Галиною Василівною.
Ми з бабусею пішли на кухню, що серйозно поговорити. Я почала виправдовуватись, що не знаю про що каже Марина, і я не збиралась здавати її до будинку для літніх. Бабусю чоловіка я любила взагалі. Я сама зростала без батьків і без бабусь з дідусями. Тому ця жінка була для мене першою родичкою, що піклувалась. Галина Василівна і не думала мене звинувачувати, вона знала, що я тут ні до чого. Цим всім займається мій чоловік, який тільки і чекає як бабуся перепише на нього квартиру. Бабуся сказала, що і Марина з тієї ж причини ходить і розповідає тут всяке. Зі слів бабусі, всім їм тільки квартира і потрібно. Тому що, поки вона сильно не захворіла, не була нікому потрібна.
– “Чоловік твій з тобою взагалі заселився сюди коли я лежала у лікарні, і навіть дозволу не спитав. Доречі, а де твоя квартира? Ти ж сирота, тобі держава повинна була виділити житло.”
Я розповіла про те, що коли у чоловіка були проблеми і борги я з власної ініціативи продала цю квартиру і віддала гроші чоловіку. Після цього бабуся почала наполягати на тому, що мене потрібно врятувати від мого ж чоловіка. За її словами, вона хоч і стара, але не сліпа. Вона бачить, що чоловік мій зі мною тому що йому зручно, що я допомагаю бабусі замість нього. А як тільки отримає квартиру – викине мене. Звісно я встала на захист чоловіка, і до останнього вірила, що все це не правда.
А бабуся мені відповіла тільки:” Я врятую тебе, ось подивишся. Зараз всі придуть, я вас всіх вижену і скажу, що квартира моя нікому не достанеться, всі підуть, а ти залишишся. А потмі будемо жити удвох. Хоч щось добре у житті зроблю, як помру будеш ти завидною нареченою з квартирою.”
Через деякий час всі повернулись додому, і мій чоловік разом з ними. І тут бабуся почала галасувати, що квартиру вона переписала на благодійність, і нікому з нас вона не дістанеться, що можемо навіть не сподіватись. Чоловік з сестрою були дуже обурені. Дуже багато неприємностей наговорили Галині Василівні. Сестра зі своїм чоловіком пішли геть, а чоловік почав збирати свої речі. Він тільки і буркотів собі під ніс, а я в цей час запитала куди ж ми підемо жити. Здивування на обличчі чоловіка та фраза, яку він сказав далі пролунала так, нібито мене холодною водою облили.
-“У якому сенсі “ми”? Я піду до себе додому, а ти не знаю куди.
Я була просто шокована і нагала йому, що свою квартиру я продала заради нього. На що він відповів мені, що одружився на мені як раз тільки заради цієї квартири. А зараз не розлучився, тому що я доглядала бабусю. Після цього він швидко зібрав свої речи і пішов геть.
Галина Василівна ще довго мене втішала, але зараз все добре. Ми живемо разом у ідилії. Ось так мені пощастило одночасно і знайти бабусю і отримати житло.
