– Володя заходив, слізно просив грошей позичити, дуже терміново потрібно. – якось ввечері прийшовши з роботи, повідомив мені чоловік.- Попросив круглу суму. Володимир – це чоловік братової. Вони живуть недалеко від нас, мають свій великий будинок, машину, ні в чому собі не відмовляють – забезпечені одним словом. Я була трішки здивована, як би чоловік зі мною порадився, я б не віддала такої великої суми не оговоривши терміни повернення.
– Нащо йому такі великі гроші? Коли поверне? – випитувала я у чоловіка, оскільки була здивована таким вчинком. – Не говорив коли поверне, мало не плакав тут, сказав дуже терміново потрібно. – якось зовсім з неохотою відповів мені чоловік. Як пізніше виявилося, не так і терміново потрібні були ті гроші, а всього лише на забаганки дочки, яка хотіла полетіти відпочити на Мальдіви! Але в той момент ситуація мене просто трохи здивувала, оскільки Володимир не часто до нас заходить., а тим паче по грошову допомогу. Але на той момент я не переживала, все ж не чужі люди, да і не бідні – повернуть. Володимир з дружиною мають сій невеликий бізнес, справи здається йдуть добре. Раз не раз, разом на природу виїжджали сім’ями.
Ми часто бачимось, все ж сусіди та родичі. Але про повернення коштів, так ніхто і не заїкнувся. З того часу пройшов вже майже рік. Не витримавши одного разу, я запитала в братової. – Галю, ви не забули про борг, який брав твій чоловік ? – запитала я. – Ніхто нічого не говорить, Володя з чоловікові нічого не говорить, коли поверне гроші. – Ой, я перепрошую, я скажу Володі. – не розгубилася братова. – Ввечері сьогодні йому скажу. – Так, а що з боргом, коли повернете? – настояла я на своєму, все ж майже рік пройшов. – Так звісно. Цього місяця повернемо – запевнила братова. Я спішила на роботу, тому далі розпитувати не могла.
З тієї розмови з братовою, пройшло ще два місяці, ніхто ні сном ні духом про повернення боргу. Чоловік ще в мене такий, що не запитає, довіряє людям. До того ж це сестра як-не-як. Я все розумію, але це ж не мала сума грошей, хоч і нам вона зараз не потрібна. Але як моральний бік, невже не можна прийти й прояснити ситуацію по термінах повернення, все ж не чужі люди, зрозуміємо. Але ніхто так і не прийшов ще два місяці. Разом півтора року майже. Не витримавши, я якось перестріла Галину, і сказала, щоб вони повернули борг, що вже стільки часу пройшло, а ніхто навіть не думає його повертати. Галина почала жалітися, що справи зараз в них не дуже, що повернуть обов’язково. Але я ж знаю, що дочка недавно літала в Париж на відпочинок. То як так виходити? Нам повернути борг – немає, а дочку в Париж відправляють?
Я не знала, що мені робити, чоловік явно нічого не збирався робити з цим всім. До суду не підеш, гроші дали без розписок, свої ж. Да і чоловік не дозволив. Тоді я вирішила зробити ось, що. В мене знайомий з університету працює в податковій адміністрації головним керівником, я вирішила звернутися до нього по допомогу. Описала все як є. Він мене запевнив, що все буде добре, щоб я не переживала. Через два дні прийшла Галина, швирнула мені ці гроші на поріг, наче це я їй була виною, а потім мовчки наче не рідна розвернулась і пішла геть. З того часу ми перестали спілкуватися. Чолові так і не знає, яким чином був повернутий борг і чому з ним не розмовляють рідні. Не знаю чи вірно я вчинила з ними, але я не бачила іншого виходу. Думаю, що це тягнулося б ще довго, а можливо й і не віддали зовсім.
