Ганна тільки закінчила перший курс в економічному університеті, приїхала додому до батьків на канікули. Батьки та родичі пишалися:
От, молодець, вибилася наша дівчинка в люди, не буде в селі коровам хвости крутити…Закінчить навчання, знайде роботу, вийде заміж…
Наступного дня Ані стало недобре, думала, що отруїлася… Важкі думки почали закрадатися до голови. Невже вагітна…Як же навчання? Як відреагує на 4 роки старший Дмитро? Тиждень мучилася, не спала….Поїхала в сусіднє місто в лікарню, бо в райцентрі багато знайомих, батькам можуть передати.
Вітаю, вагітність 5 тижнів…,-ошелешила своїми словами лікарка.
Ганна вийшла з кабінету, як ошпарена. Що робити? От як тепер бути з навчання? Божечки, а мамі з батьком як сказати? Серце в п’ятах і його немає поруч, як на зло поїхав на практику. Закінчує навчання. Обіцяв, що одружиться.Так страшно … Серце невпинно калатає. Дзвоню коханому, гудки відбивають дзвоном у моїй голові…
Алло, Діма. Я вагітна. Дуже боюся, як батькам сказати. Що ми тепер будемо робити?
Заспокойся, завтра я приїду до тебе, розкажемо все твоїм батькам і понесемо заяву до РАГСу. Особисто моя мама вже давно хоче онуків, от і обрадую її.
Наступного дня Діма приїхав, як і обіцяв, з великим букетом рожевих троянд. Батькам ві дуже сподобався. Ми одужилися, виховуємо хлопчиків-близнюків, батьки з обох сторін дуже допомагають. Дмитро працює, а я ось здаю останню сесію. Нічого в житті не страшно, коли поруч справжній чоловік, міцна опора і підтримка!
