Мені завжди не вдавалось побудувати щасливі, міцні та здорові стосунки. Не було в мене стосунків, в яких мене б не: зраджували, обманювали, через деякий час після початку стосунків казали, що насправді це не взаємно, використовували.
Через це я вирішила собі, що з такими дівчатами, як я, не будує ніхто міцні стосунки, не будують сім’ю. Лише для забави та веселощів. Не більше. Так, доволі самокритично, але що я могла думати? Мені здавалось, що проблема саме в мені.
Але, якщо бути відвертою, мене більше хвилювало бажання придбати собі автомобіль. Я хотіла позбавити себе цієї участі щоранку витрачати багато часу на добирання на роботу, з пересадками з маршрутки на маршрутку.
Тому записалась в автошколу, щоб отримати водійське посвідчення. На курсах мені впав до ока молодий інструктор. Синьоокий брюнет, високий, стрункий та з накаченим тілом. Саме в моєму смаку.
Він, як я зрозуміла, також вподобав собі мене та завжди приділяв якісь знаки уваги мені. Правда, вів він в мене лише теорію. На практиці в мене був інший інструктор. Тому я могла відпочити від його уваги.
Так, вона була мені приємною, проте я водночас злилась на нього, адже розуміла – він обрав мене, скоріш за все, щоб просто порозважатись. Бабуся завжди казала, що мій стиль, мої довгі нігті, мій макіяж – все це не приваблює чоловіків, якщо діло йде про сім’ю. Завжди казала, що лише скромні жінки виходять заміж.
А життя мені це й «підтвердило». Хоча я вже потім зрозуміла, що просто натрапляла не на тих чоловіків.
Одного разу я прийшла на практичне заняття та побачила, що моїм інструктором буде саме той хлопець. Забула сказати, що його звуть Давид. Я була обурена та попросила після першого ж заняття повернути минулого інструктора.
Давид проявляв на тому занятті до мене увагу. То якісь неоднозначні «випадкові» доторки, то ще ось подібне, то компліменти. Я пішла додому розлючена. Мені подобалась його увага, але я не збиралась знову збирати по крихтах своє розбите серце.
Тоді, коли я прямувала додому, до мене під’їхав Давид.
– Гей, Алло, чому ти від мене тікаєш? Чому ігноруєш?
– Слухай, Давид, ти милий хлопець і навіть подобаєшся мені, але…
– Але?
– Але я прекрасно розумію, що такі як ти, обирають таких як я суто на декілька ночей. Вже проходили цю школу життя. Більше не хочу мати розбите серце. То ж давай не ускладнювати життя один одній, гаразд?
Давид вийшов з машини, взяв мене за руку, обійняв, притиснувши до себе та сказав.:
– Я ні разу в житті не обирав дівчину лише на декілька ночей. Ти сподобалась мені з першого погляду. І я хотів би дізнатись про тебе більше. Та й перша розмова підтвердила, що ти дуже сильно мене цікавиш. Дай мені шанс. І дай шанс собі. Краще спробувати, ніж втрачати можливість. Я постараюсь з усіх сил, щоб зробити тебе найщасливішою в світі жінкою.
І що гріха таїти? В той момент я не змогла встояти перед його словами та діями. Я повірила. Я вирішила хоч один раз ще спробувати. Ми обережно вивчали одна одного та знайомились. Ми стали подобатись одна одному все більше і більше. А згодом це все переросло в кохання і ось, ми вже одружуємось незабаром.
Я змогла таки знайти своє щастя попри те, що я виглядаю, на думку своєї бабусі, як жінка «не для сім’ї, а для розваги».
