Мого чоловіка звуть Вадим. Для мене він був ідеалом мужності, відповідальності і вірності. Аж поки я не дізналася, що його вірність – ілюзія.
Познайомилися ми в університеті. І відразу після закінчення ВУЗу побралися у місцевому РАГСі. Обоє пішли працювати, я – вчителем української мови в школу, він – вчителем історії, проте в іншу школу.
Життя наше не було заможним, тож спільним рішенням стало взяти кредит на велику квартиру, в якій би вистачило місця для нас і наших дітей.
Коли найменша донечка пішла в садочок, я відразу відновилася в роботі, зайві гроші нам не завадять. А вже через декілька років мене підвищили і тепер я не просто вчитель, а директор в хорошій гімназії нашого міста.
Разом з цим дохід в нашій сім’ї зріс і ми легко змогли погасити кредит, чого самі не очікували. А ще через декілька років нам навіть вдалося відкласти немало грошей на відпочинок, дорогі речі, машину.
Дочка пішла в школу, я повністю розчинилася в професії і навіть вдома переймалася проблемами гімназії, а чоловік в свою чергу теж перестав вчасно приходити додому. Думки про зраду навіть не приходили в мою голову. Я була віддана роботі і тому пояснювала невчасні приходи Вадима додому тим, що він такий трудоголік, як і я.
І ось настав мій вихідний день. Я вирішила нарешті зробити генеральне прибирання вдома, поки чоловік з дітьми пішли в кіно. Як тільки я приступила до роботи, пролунав дзвінок в двері. Я вже бува подумала, що чоловік щось забув, та коли відкрила, побачила незнайому мені жінку.
Вона не хотіла довго тягнути і починати розмову здалеку, тому відразу випалила, що зустрічається з Вадимом і хоче сама мені про це повідомити, бо він на це не наважується вже довгий час.
Коли чоловік прийшов, на нього в дверях вже чекала валіза з речами. Я не хотіла бачити його саме зараз, тому просто залишила записку: «Твоя коханка мені все розповіла. Було б справедливіше почути це від тебе. І якщо надумаєш над вибором: аліменти або квартира, дай мені знати» і просто пішла гуляти осінніми вулицями.
Через пів години на телефоні пролунав короткий сигнал, на екрані з’явилося текстове повідомлення від Вадима. Він залишає квартиру нам. А ще просить вибачення за зраду, яку виправдовує тим, що знайшов молодшу, красивішу. Чи такої правди я хотіла?
На наступний день ми вирішили все за законом. Лише діти ніяк не могли зрозуміти, чому нова обраниця тата не дозволяє йому бачитися з рідними кровиночками.
І ось пройшло 4 роки. Я щаслива, що маю таких дітей, гідного чоловіка, Сергія, поряд з собою. А ще більше щастя, що вони встигли полюбити один одного.
Невдовзі і колишній з’явився, просив вибачення і присягався, що все усвідомив. Та яка тепер різниця, коли я маю все, про що багато хто мріє все життя?
Коханка вигнала Вадима, як тільки дізналася, що квартиру він залишив дітям. Сам Вадим пішов зі школи, шукаючи престижнішу роботу, аби утримувати нову дружину. А тепер у нього ні дружини, ні роботи, ні любові дітей, про яких він забув на 4 роки.
Захотілося молодицю? – от тепер і доживай віку сам з собою.
