Є в мене сусідка, яка паралельно моя добра подруга. Її донька, Інна, доволі посередня жінка, яка ледве-ледве знайшла собі чоловіка. Хоча я не сказала, що вона дуже охоче шукала собі пару.
Вийшла вона, зрештою, за Гната. Це хлопець з будинку навпроти. Він довго залицявся до Інни і таки добився свого. Інна відповіла взаємністю. Так вони почали зустрічатися, а згодом і одружились.
Зіграли красиве та пишне весілля. А потім почалась нудна рутина подружнього життя. Інні було трохи складно звикнути, що чоловік працює допізна і коли вона приходить з роботи, то всі домашні справи залишаються на ній. Але йшов час і вона до цього звикла.
Тим часом важка праця Гната виправдалась та він таки почав свій бізнес. Інна в усьому його підтримувала та намагалась допомогти, чим могла. В них, начебто, все йшло дуже непогано, але все таки один нюанс таки був.
Інна категорично не хотіла дітей і саме тому, не зважаючи на те, що вони в шлюбі на той момент були вже три роки, дітей в них все ще не було. Про це розповіла свекруха своїй подрузі, яка вже потім понесла ці чутки по нашому житловому комплексу.
Виявилось, що Інна не хоче дітей ні зараз, ні в майбутньому. Та й жити хоче в подальшому десь за кордоном. А от Гнат навпаки, хоче реалізуватись як батько та й бізнес тут в нього тоді якраз гарно почав розвиватися.
І я, певно єдина людина серед інших людей, хто про це знав, хто ці плітки не розносила та не поливала брудом Інну. Бо це її вибір в житті. Не всім дано хотіти дітей народити, не всім дано вміти їх виховувати. А якщо в них з Гнатом вже такий різний погляд на життя, то чому вони не розлучаться? Так, почуття, кохання, любов, але тоді я не знаю, як їм піти на компроміс інакше, щоб при цьому нікого ні до чого не примушувати.
Якось, Гнат забрав до себе на деякий час донечку своїх близьких друзів, адже дружина його друга сильно захворіла і треба було їхати до закордону, щоб проходити лікування, але з дворічною дитиною це майже не можливо. Близьких родичів взагалі не було в пари, тому довірили доньку Гнату.
Інна не очікувала такого, але все таки не була проти, бо ж все таки ситуація вельми важка. Та й свекруха допомагала з Яною. Гнат за час перебування крихітки в його домі, дуже став м’яким та турботливим. Він зрозумів, що все таки точно хоче стати батьком. Поспішав додому, щоб провести час з Яною. Завжди щось придбає для дівчинки.
Дружина друга вилікувалась і вони повернулися назад. І, звісно ж, забрали Яну та дуже були вдячні Гнату за допомогу. Але тепер Гнат дуже сумував, адже справді хотів дітей. А Інна не змінилась. Вона й надалі казала, що не хоче ризикувати здоров’ям, і навіть життям, щоб народити дитину, яку вона не хоче.
В підсумку пара розлучилась. Гнат одружився згодом знову. Та жінка також розлучена та має двох дітей від попереднього шлюбу. А от Інна таки переїхала до закордону та влаштувала своє життя там. Там її розуміють та не засуджують, то ж не доводиться чути про себе багато бруду.
Вони просто не підходили одна одному і все. Тут не буде засудження як Інни, так і Гната. Вони знайшли своє місце в світі, просто не разом.
А про такі речі як діти треба говорити ще до заміжжя, щоб розуміти, який життєвий шлях кожен з партнерів для себе обрав.
