Я тоді була молодою та зеленою. Лише завершила навчання в школі і вступила до інституту. На економічний факультет.
Раз в тиждень я їздила додому. Мама і пиріжків мені напікала, і котлеток на цілий тиждень насмажувала. Та й їхати мені було зовсім недалеко. Всього на всього три години на електричці.
То ж мої вихідні проходили завжди однаково – вдома, а інші дні – навчання та гуртожиток.
Того дня я, як завжди, взяла приготовані мамою сумки, купила квиток на вокзалі і сіла в електричку. Приїхала до своєї станції і попрямувала прямісінько до гуртожитка.
Година була вже досить пізня. Починало сутеніти. Тому і пришвидшила свій хід. Та раптом в поле мого зору потрапив чоловік, який сидів на зупинці і трусився.
Спочатку я подумала, що він або перебрав спиртного. Але таки щось змусило мене підійти і запитати його чи не потрібна допомога.
Коли я підійшла ближче – помітила, що це молодий хлопець, трішки старший за мене. Бідолага цілий трусився та був у синцях.
Його звали Сергій. Приїхав влаштовуватися на роботу. От тільки по дорозі, в потязі, познайомився з двома чоловіками. Вони пішли за ним, коли прибули на вокзал, а тоді добряче його відлупцювали та забрали всі речі та гроші.
Єдине, що залишили йому в кишені куртки – це паспорт. А тремтів Сергій від того, що йому було боляче від ударів.
Я не знала, що мені робити, але рішення в моїй голові чи то в серці було прийняте. Я вирішила йому допомогти. Я уточнила, чи він може йти.
Тоді ми пішли до мого гуртожитку. Сама не знаю як, але мені вдалося провести Сергія всередину. Там він прийняв душ, я його нагодувала та зашила його порвану куртку.
Так як мої співмешканки приїздили одразу на пари – то Сергій переночував у нашій кімнаті. А його одяг якраз висох за ніч, адже я його випрала.
Зранку я дала йому гроші, які відкладала собі на новий телефон і ми попрощалися. Сергій поїхав додому.
Бачили б ви вираз мого обличчя, коли через місяць під гуртожитком я побачила Сергія з букетом ромашок. Він прийшов подякувати мені за мою доброту. Адже невідомо що могло б трапитися з ним, якби я його тоді не пожаліла.
Так у нас виникла взаємна симпатія, ми почали проводити увесь вільний час разом. А за рік взагалі одружилися і я переїхала з гуртожитка до Сергія на орендовану квартиру.
Якби кілька років тому мені хтось сказав, що я вийду заміж за людину, яку можна легко сприйняти за бомжа – я б розсміялася.
Ось така невипадкова випадковість трапилася зі мною. А з вами відбувалося щось схоже?
