Згадую все своє життя, яке провела в хлопотах і турботах, я все життя пробігло перед очима.
Я виховувала сама, оскільки чоловік дуже рано помер. Аварія на електростанції. Я дуже кохала його і тому пережити втрату було надзвичайно важко. Сили надавав лише мій маленький Дениско, який був дуже схожий на батька. Не легко мені вдавалося поєднувати виховання сина і роботу, але треба було виживати. Я намагалася зробити все, щоб син почувався комфортно. Так непомітно він і виріс. Почав навчатися в університеті на дизайнера. І там зустрів свою Олю. Через деякий час дізналася, що мій любий син нарешті одружується. І найголовніше: він щиро кохає свою наречену, а вона його.
Після весілля діти стали жити окремо в іншому місті. Тому бачилися, на жаль, нечасто. Телефоном Денис завжди хвалив Олю, що вона хороша дружина, господиня в домі й подруга. До того ж була із забезпеченої родини, батьки купили дітям окреме житло. Здається, все було ідеально. Але голос сина не здавався мені щасливим і переконливим. Більшість дзвінків було у відсутності Ольги, поки вона на роботі, спить чи у ванній кімнаті.
І моє материнське серце підказувало мені, що не все так гладко. Тому одного дня вирішила провідати дітей без попередження.
Сказати що мене тут зовсім не чекали й не зраділи – нічого не сказати. Сина вдома не було, а невістка лише з зухвалістю й здивуванням глянула мені в обличчя. Я відразу почала допомагати їй по дому: прибрати, приготувати щось смачненьке, випрати одяг. Та Ольга зовсім не оцінювала моєї підтримки. Навпаки ходила незадоволеною й невдячною. Син багато працював ї вдома бував рідко, але моєму приїзду був радий. Запропонував залишитися на тиждень.
За цей короткий тиждень я помітила, що невістка весь час у телефоні комусь пише, розмовляє по телефону, шепоче й ховається як не у ванній, то в іншій кімнаті. Інколи під приводом походу до магазину пропадає на кілька годин. На роботу вона не ходила, тому що нещодавно звільнилася з попередньої, а нову ще не знайшла. Спробувала поговорити з сином про це, але він і слухати не хотів. Все сліпо захищав кохану дружину.
Звичайно, я теж не хотіла вірити в те, що невістка може зраджувати моєму сину. Але материнське серце не давало спокою. Я вирішила прослідкувати за нею. На жаль, все побачила на власні очі. Вони цілувалися просто за рогом будинку й зовсім не соромилися.
Коли Оля повернулася, я повідомила їй, що все знаю і попросила, щоб вона сама зізналася у всьому перед сином. Та у відповідь почула, що він усе знає. Я була шокована.
Не розумію, для чого тоді жити разом, знаючи, що тебе не люблять й зраджують. Не розумію власну дитину. Можливо, любов інколи сліпа? Дуже шкода, що у світі скільки несправедливості. І ще більше жаль, що мій єдиний син страждає в нелюбові…
