Я мала тітку, рідну сестру своєї матері. Хоч і жили ми в одному місті, але зустрічалися вкрай рідко. Я завжди старалася робити так, щоб ці зустрічі проходили в мене вдома. Та цього разу викрутитися не вдалося. У тітки Марти був день народження, відмовлятися була б не красиво, тому я погодилася. Купила подарунок, торт до чаю й вирушила в дорогу. Приїхала вчасно, декілька хвилин збиралася силою й нарешті подзвонила у дзвінок.
Зустріла мене тітка власною персоною. Я привітала її зі святом й пройшла до вітальні. Мій ніс одразу вловив усі аромати, що були у цій квартирі. Тітка мала пса, який жив разом з ними. Тварину вона звісно любила, а от доглядати за псом не хотіла. Джека ніхто не вигулював, тож свою нужду він справляв прямо у квартирі. Що таке вода собака взагалі поняття не мав, тому пахло від нього не надто приємну. Я вже мовчу про шерсть, яка була на кожному предметі у цьому домі.
Не встигла я присісти на диван, як Марта почала розпитувати про моє особисте життя. Це ще один пункт зі списку, чому я не люблю ходити в гості до тітки. Вирішила обмежитися коротким реченням «Без змін».
Господиня запросила до столу. Наготувала вона багато, але практично у кожній тарілці я бачила волосся або бруд на тарілці. Їсти мені зовсім не хотілося. Якби я таки наважилася, то б вирвала на місці. Тітка помітила, що я нічого не їм й розсердилася. «Я цілий день стояла біля плити, а тобі навіть бридко взяти виделку до рук?»
Ну що я могла відповісти? Подякувала за запрошення, вибачилася й поспішила на вихід, пославшись на погане самопочуття.
