Олег Олексійович любив приймати гостей в себе вдома. Регулярно запрошував своїх друзів на посиденьки, слухав їхні історії, може новини якісь розказували і тому подібне.
От тільки Олена Степанівна дуже ті його посиденьки не любила, бо запрошує чоловік, а на кухні поратись їй. Салати нарізати, смаколиків напекти, м’ясо приготувати. А вони вже на пенсії. Хоч діти і допомагають, але з такими частими гостями ні на що не вистачає.
Подружжя сварились, бо ж Олена Степанівна не хотіла знову вихідні біля прилити проводити, а Олег Олексійович не розумів, що в тому такого складного – салатів трохи нарізати, та биточків зробити з картопелькою. Для нього те все просто виглядає.
Та чи просто довго стояти біля плити, коли ти пенсіонер? Звісно що ні. От Олена Степанівна і незадоволена. Вона хоче спокою та не хвилюватись за кожну копійку. Їй вже соромно дітям в очі дивитись. Ті виділяють батькам велику суму, а вони замість того, щоб нормально жити, витрачаються на гостей, які нічого не принесуть з собою, ні в гості до себе не покличуть.
Якось, після того як Олег Олексійович потрапив на два тижні до лікарні, до нього не прийшов ні один з його “друзів”, які так часто приходили до них в гості. Поки лежав у палаті і не міг виходити, то провідувати лише рідні, діти та дружина.
Як тільки ж лікарі дозволили ходити по території лікарні, а його “друзі” це бачили, одразу підходили та домовлялись, коли наступного разу в гості до Олега Олексійовича прийдуть.
Олена Степанівна, почувши, що чоловік знову позапрошував тих його “друзяк”, почала сваритись, мовляв ні один не прийшов провідати, коли Олегу Олексійовичу було погано, а як в гості на частування захотілось і він ходити зміг, то тут як тут. Тим більше, всі гроші пішли на лікування Олега Олексійовича.
Чоловік наполягав, щоб дружина купила продуктів та нарешті почала готуватись, але та пообіцяла, що піде гуляти і сам Олег Олексійович буде готувати все, бо її це вже дістало. Так і сталось. У визначений час Олена Степанівна пішла гуляти з подругами і залишився Олег Олексійович сам з гостями. Але до столу не кличе, бо нема ж чим пригощати.
Гостям таке не підходило, тому дуже швидко вони розійшлись, перед цим дуже неохоче поспілкувавшись з старим чоловіком.
Тепер йому стало все зрозуміло. Ніхто до нього не приходив, щоб поговорити. Лише щоб поїсти добре за чужий рахунок, користуючись старечою гостинністю. В дружини перепросив та тепер готують смаколики вони лише собі. І грошей, виявилось, стає більше ніж на все необхідне.
