Моє життя не можна назвати легким. Наша сім’я була бідною, ми не могли собі дозволити відпочинки чи дорогі речі. А оскільки я був найстаршим, догляд, а потім і забезпечення братів та сестер повністю лягли на мої плечі. Мого батька не стало, коли я навчався в дев’ятому класі, а мама сама не могла прогодувати та виховати п’ятьох дітей. Тож я всіляко намагався допомогти їй і рано подорослішав. Одразу після школи я пішов працювати, спочатку роздавав листівки, а згодом розкладав товари в супермаркеті. Було нелегко поєднувати навчання в училищі та роботу, але це навпаки робило мене мужнішим. Потім я взяв невеличке приміщення в оренду та став продавати техніку.
З таким темпом життя мені ніколи було думати про особисті справи, а тим більше про стосунки з дівчатами. Мені було прикро через це, але я нічого вдіяти не міг. Я радів тому, що можу допомогти своїй рідні, хоч і працював не покладаючи рук. Мої брати та сестри ситі, одягнені, здобувають освіту, а маму не турбують думки, де взяти кошти.
Якось я відкрив вакансію продавця-консультанта у своєму магазині. Відгукнулася дівчина, яку вже на наступний день я запросив на співбесіду. Аня виявилася дуже милою та красивою. Їй 21, і вона була на заочній формі навчання. Шукала роботу, щоб самостійно оплачувати навчання та полегшити своїм батькам життя. Під час співбесіди я зрозумів, що між нами чимало спільного, вона одразу сподобалась мені. Тож я влаштував її до себе на роботу. Минув місяць, Аня справді чудово справлялась зі своїми обов’язками, вона відповідально ставилася до роботи. А потім я не витримав та першим запросив її на побачення.
Все розвивалося дуже швидко. Я задаровував її дорогими подарунками, приносив букети квітів, водив по ресторанах. Ні гривні на неї не жалів. Все це тривало, допоки в мене не розпочалися фінансові труднощі. Грошей ледь вистачало, щоб оплатити за оренду приміщення та видати зарплату, дещо залишав собі для прожиття, намагався допомагати рідним. Зрозуміло, що всі дорогі подарунки для коханої накрилися. І я дуже надіявся на підтримку з її сторони. Довгий час Аня мовчала, а згодом її терпець увірвався.
– Коханий, я все розумію. У тебе труднощі. Але хіба це привід обмежувати мене в подарунках? Ти що мене розлюбив?
Я мало не зомлів від подиву. Просто не хотів вірити в почуте. Аня здалася мені не такою, як всі. А тут вона просто відмовляється мене зрозуміти та підтримати у нелегкій ситуації. Я змовчав, адже навіть не знав, як мені реагувати на її слова. Весь день думав про наші стосунки. Я потім врешті-решт зрозумів, в чім річ… Вона ж мене просто використовувала. Тихенько підходила, говорила про свої забаганки, а я, як закоханий дурень, біг та все виконував.
Наступного дня я сказав, що між нами все скінчено та звільнив її. Аня плакала, хоч я не вірив у щирість її почуттів. Мабуть, чергова маніпуляція. Вона ще довго намагалася відновити наші стосунки. Телефонувала, писала, приходила під роботу… Але я чітко розумів, що між нами нічого більше не може бути. Добре, що я вчасно оговтався. Бо ще після двох місяців стосунків я придбав своїй дівчині обручку, яку ніяк не наважувався подарувати.