Мій перший шлюб не склався. Ми з колишнім чоловіком постійно мірялися своїми успіхами. Це не було схоже на любов, радше на змагання. Хто більше заробить, хто купить кращий автомобіль, у кого крутіший телефон. Та іскра, що палала між нами згасла так само швидко, як і зародилася. Розлучення було мирним. Ми не сварилися й залишилися гарними друзями.
Я зареклася більше ніколи не виходити заміж вдруге. Просто і такі жінки, які не створені для шлюбу. Готувати їсти, прати, мити посуд – це не про мене. У моїй голові постійно крутяться нові ідеї, проєкти та можливості для бізнесу. «Гроші не обійматимуть тебе серед ночі та не подадуть на старості років води» – казала мені мати, щоб переконати знову вийти заміж. «Тоді я витиратиму ними свої сльози» – відказувала я їй й пояснювала, що дійсно щаслива, коли реалізована.
Десять років пішло у мене на те аби з нуля створити власну успішну компанію з маркетингу. Я фактично живу на роботі аби особисто все контролювати. І от проходив кастинг на одне робоче місце графічного дизайнера. Кандидатів було багато, а от приглянувся мені симпатичний молодий хлопець з цікавим резюме. Після короткої розмови з Дмитром, рішення прийняла остаточно – місце його.
Через роботу нам доводилося досить часто контактувати. Звісно говорили ми не лише про спільні проєкти. Якось все так непомітно почалося, що якоїсь миті я усвідомила – цей хлопець мені небайдужий.
Був вечір п’ятниці, фірма пустувала, у нас короткий день й працівники пішли додому раніше. Усі, за винятком Діми. Він приніс на моє затвердження проєкт, який переробляв уже тричі. Насправді там все було ідеально, але я навмисне робила йому зауваження, тому що хотіла звільнити. Терплячий Діма все мужньо вислуховував та повертався до роботи. Цього разу я вирішила покласти всьому край:
-Ні, це зовсім не годиться! Останнім часом ти, Дмитре, зовсім не зібраний. Мені не подобається твоя продуктивність. Певно нам час прощатися.
Він якусь мить дивився на мене, а потім, як навіжений в секунду опинився поруч й почав палко цілувати. Як довго я чекала на цю мить. Його обійми такі гарячі, я відчувала як шалено калатає серце у грудях й задихалася від тієї пристрасті, що зароджувалася між нами.
Того вечора між нами розпочався роман, який триває і досі. Зрозуміло, що Діма таки втратив своє робоче місце, тому що для мене особисте та робоче не повинно переплітатися. На зло мені коханий влаштувався на роботу до наших конкурентів аби довести, що кращий у своєму ділі. Мені подобається це суперництво між нами, але я хвилююся, щоб не повторилася історіями з першим чоловіком. Ну чому я не можу знайти спокійного та тихого чоловіка, який підкорятиметься моїй сильній волі й не намагатиметься приборкати норовливу?
