Коли я виходила заміж, то мабуть мала на очах рожеві окуляри. Саме такої думки я зараз. Якби ж тоді Арсен показав своє справжнє обличчя – ми б не витратили чотири роки один на одного. Добре, що хоч дітей у нас нема, бо бідні б постраждали ні за що.
З чоловіком ми одружилися і переїхали жити в квартиру моєї бабусі, яка дісталася мені в якості подарунку. Обоє працювали і складали кошти. Спочатку ми вирішили здійснити мрію Арсена, потім мою і вже тоді ставати батьками.
У чоловіка була звичайна мрія кожного хлопця. Він мріяв про автомобіль. Ну це й не дивно. Та й для нашої сім’ї – це дуже потрібна річ. Тому ми почали працювати, щоб її здійснити.
Коли у нас була майже вся сума, ну майже вся. Нам залишалося дозбирати ще не повних дві тисячі доларів. У моїй родині трапилася б _іда. Так, справді б _іда.
Моя бабуся, яка нам віддала свою квартиру – захворіла. Діагноз був не втішний. У бабусі виявили злоякісну пухлину і потрібна була термінова операція. Дороговартісна.
У моїх батьків була лише третина цієї суми. Та й залишати ситуацію в такому стані не можна було, адже моїй бабусі лише шістесят чотири роки. Вона рано вийшла заміж і народила мою маму, як і моя мама мене.
Я й не могла подумати, що мій Арсен буде проти. Як тільки я це почула – вже знала, що наші кошти на покупку автомобіля ми віддамо, щоб врятувати життя бабусі. От тільки мій чоловік став одразу на вуха. Бо для чого рятувати життя старій людині.
Як я це почула – в моєму серці в мить перегоріло все добре, що я до нього відчувала. Взагалі, як можна бути таким егоїстом і настільки безсердечним. Цікаво чи він б так само сказав, якби таке трапилося з його бабусею чи батьками.
Гроші, які ми збирали – поділили порівну. Арсен навіть не думав міняти свою думку. Йому підходило мати гроші, а не стосунки. І я його виставила за двері. Зібрала всі його речі до сумки, в одну руку її впихнула, а в інше ті кляті гроші.
Свою ж половину віддала батькам. Ще трішки позичила у подруги. І нам вистачило, щоб врятувати життя моєї бабусі. І я ні на мить не шкодую, що викреслила чоловіка з свого життя.
