Віктор Петрович сидить на лавочці біля під’їзду. Поруч з ним паличка, без якої він не ходить. Колись давно, коли він був молодим і здоровим, життя вирувало. Працював на гарній посаді, отримав трикімнатну квартиру. Згодом, коли сини виросли й одружилися, кожному купив по двокімнатній квартирі. Коли прийшов час іти на пенсію, його діти вже були забезпечені. Встигли машини купити.
На пенсії Віктор Петрович думав, що будуть жити з дружиною на дачі. Свіже повітря, і до землі ближче. Помідорчики, огірочки вирощувати. Та сталося непередбачуване. Померла дружина. Сам Віктор Петрович не став їхати на дачу, без дружини не зможе там знаходитися. Адже все нагадує, що разом працювали й в будинку зроблене її руками. Тому через деякий час озвучив своє рішення, продати дачу.
Гроші розділить між синами порівну. Старший син Петро не погодився з батьком. Він говорив, що в нього троє дітей, а в Івана одна донька. То порівну ніяк не виходить. Менший Іван у відповідь говорив, що можливо в нього ще будуть діти, то як тоді бути? Щоб Петро віддав частку йому, Івану. Сперечання припинив батько. Сказав, що сам вирішить, як бути з тими грошима. Для початку дачу продати, а вже потім ділити.
Гроші за дачу тато розділив порівну. Він говорив, що між своїми дітьми нехай поступають як надумають. Онуків він любить, але ділить між синами, а не онуками. До того ж коли буде немічний, не онуки, а сини доглядати за ним повинні. Петро не погодився з татовим рішенням. Довго потім ображався на нього. Іван навпаки, радий, що тато правильно розпорядився. Навіть якби було навпаки, у нього троє дітей, а в старшого один, то ділити потрібно між синами.
Через декілька років здоров’я Віктора Петровича погіршувалося. Петро говорив, що в нього немає часу дивитися за татом. Іван погодився доглядати тата, тільки одна умова, квартира перейде йому. Адже і догляд, і ліки, все потрібно купувати. Петро не погоджується на те, і гроші на ліки давати не збирається. Говорить, що за дачу Іван більше отримав ніж потрібно, нехай сплачує наразі витрати на тата. Чим закінчиться їхнє сперечання невідомо, головне, щоб про тата не забули. Адже він хворіє і потребує їхньої допомоги.
