Прийшло мені голову відкрити свою маленьку справу. Оскільки я в декреті сиджу вже чотири роки. То одне немовля народилося, то інше, я вже відвикла від своєї офіційної роботи. Мої дітки росли на очах, відповідно у мене було дуже багато їхніх майже нових речей. Якось знайома мені порадила виставити одяг діток на різні сайти з продажем. Я дуже довго вагався, адже сама купляю тільки все нове. Але й одяг шкода просто так викидати, коли він може знадобитись комусь іншому, ще й за низьку ціну.
Але я вирішила спробувати. Першим, що я закинула це був зовсім новий комбінезон. Колись подарували мені подруги на виписку. Але я не розраховувала, що мої дітки так швидко ростуть. Відповідно він був замаленьким, коли я захотіла його одягнути. Зробила детальний опис товару, оформила все, як повинно бути.
І вже через три дні комбінезон придбали. Ще й до того ж написали хороший відгук. І з того моменту, я зрозуміла, що можна пробувати займатися даною справою. Почала виставляти різний одяг, взуття, аксесуари. І кожного дня отримувала багато замовлень.
Через певний період часу, відкрила свої сторінки з продажем у різних соціальних мережах. Я задоволена, що займаюся справою, яка приносить мені задоволення й невеличкий заробіток під час декрету.
Але якось на днях моя мати сказала, що це непристойно продавати використані речі.
Я задумалась над її словами. Чи справді я все добре роблю? Чи обрала правильне хобі? Оскільки я так загорілась цією роботою, що на свою не хочеться тепер виходити після декрету.
