В мого чоловіка Вадима є колишня дружина, з якою в шлюбі в них з’явився син, якому зараз сім рочків.
З Аліною я особисто ніколи не бачилась, а тому не знайома з нею. Знаю лише те, що в них з Вадимом було вкрай важке розлучення. Вадим казав, що в неї вкрай важкий характер і залишався він з нею так довго лише через сина. Але згодом зрозумів, що для дитини не буде краще, якщо батьки, які не можуть порозумітись і завжди сваряться, залишаться разом. Тому подав на розлучення.
Я ж зараз знаходжусь і декреті. В нас з Вадимом народилась крихітка донечка, якій от-от буде рочок. Я завжди хотіла познайомитись з сином Вадима, Ромчиком. Все таки, моя Ліна йому сестричка, хоч і лише на половину рідна. Було б добре, якби діти потоваришували в майбутньому та жили дружно.
Нещодавно Вадим повідомив, що Аліна їде закордон у відрядження, а тому Ромчик залишиться на тиждень з гаком в нас. Я буда неймовірно рада цьому, бо ж дітей люблю, а діти, так вже склалось, люблять мене. Тож в мене не було сумнівів, що все буде добре.
Того ранку, коли в наші двері подзвонили і Вадим радісно зустрів сина, я встала та поралась на кухні, готуючи для всіх сніданок. Прийшла Аліна з Ромою. Не знаю, чи то вона того дня спеціально, чи може після розлучення почала завжди так вдягатись, але була вона при параді, на підборах зі шпилькою, макіяж красивий, зачіска. Красуня, що тут скажеш. Та тільки показуватись перед мною не обов’язково, бо я її не недолюблювала перед цим днем.
Вона бовкнула ледь чутно “привіт” та пішла собі по квартирі дивитись що, де і як. Почала критикувати все, що бачила, казала, що в мене в квартирі безлад та й взагалі дітям небезпечно тут бути. Хоча з “безладу” в мене був лише декілька тарілок в раковині та іграшки в дитячій кімнаті, які були на підлозі поскладано, бо ж Ліна зранку бавилась.
Чоловік мовчав, бо ж не хотів, щоб колишня знову почала свої пісні про те, що дитину він більше не побачить. Так дійшло до того, що коли ми з нею залишились наодинці в дитячій кімнаті, та сказала мені ось що:
– Ха, готуйся до того, що він тебе скоро кине.
– Чого б це? – здивувалась я.
-Тому що ти собі щастя будуєш на чужому горі. Якби ти тоді не з’явилась, то мені б ще вдалось врятувати наш шлюб. А ти що хазяйка так собі, що на вигляд миша. Я впевнена, що він досі кохає мене!
– Оу, та що ти? – вже не витримувала я. – Тільки ми з ним почали відносини через чотири місяці, після вашого розлучення. І якщо ти вже прийшла мене попринижувати та показатись, наскільки ти краща, то знай – виглядаєш жалюгідно в своїх потугах. Краса красою, але що з марафетом, що без, в тебе все одно жахлива поведінка. І підозрюю, що характер також.
Вона хотіла кричати на мене, але я показала їй, що в мене на руках Ліна і краще б їй цього не робити.
Вона фиркнула, розвернулась та пішла. Сказала, що Рому забере через одинадцять днів, обійняла сина та пішла геть.
Хлопчик то в неї добрий, вихований, що мене здивувало, зважаючи на характер цієї жінки. Певно це, все ж таки, сильний вплив Вадима допомагає хлопчику залишатись добрим.
