Михайло з дружиною не мали дітей, жили для себе. Та якось ніяк не вдавалося їм народити діточок. За буденними клопотами вони не встигали сумувати з цього приводу, бо з усіх сил намагалися заробити на власне житло.
Інколи, коли молоде подружжя проходило повз дитячий майданчик, вони помічали щасливих батьків, які бавилися там зі своїми дітьми. Так у них з’явилося бажання взяти дитину з дитячого будинку. Михайло з дружиною довго обдумували це питання, адже боялися невідомості. Це ж така велика відповідальність та вони не знали чи готові до неї.
Робота Михайла знаходилась неподалік від дитячого будинку та він щоразу, повертаючись додому заглядав на його подвір’я з надією знайти саме ту дитину, яку б вони всиновили чи вдочерили. Якось вони з дружиною пішли в цей заклад, щоб подивитися на діточок. Проте вони не могли зробити вибір, адже ні до одної дитини у них не виникло теплих почуттів.
Одного разу Михайло знову прийшов до дитячого будинку та побачив, що у них з’явився новий хлопчик. На той момент йому було 5 років та звали його Арсен. Хлопчик був дуже дикий, бо проживав сам у лісовому будиночку. Як він там опинився ніхто не знає. На нього випадково натрапили мисливці та привезли до дитячого будинку.
Він періодично поводив себе наче маленьке звірятко, не вмів розмовляти, був у дуже занедбаному стані. Коли Михайло його вперше побачив, то його серце йокнуло. Наступного дня вони з дружиною прийшли до дитячого будинку та хлопчика було просто не впізнати. Його помили, підстригли та одягнули в чистий одяг. На Михайла з дружиною дивився блакитноокий хлопчик та стільки в його очах було смутку, що у подружжя відразу виникло бажання усиновити його.
Працівники закладу попереджали Михайла та його дружину, що Арсену необхідне особливе виховання, щоб він догнав своїх однолітків. Та пара запевнила їх, що вони впораються. Дружина Михайла дитячий психолог та в її компетенції допомогти хлопчику адаптуватися в суспільстві. На цей момент вона отримувала другу вищу освіту за спеціальністю та мала змогу залишитися з Арсеном вдома, поки він буде готовий піти до дитячого садочка.
Це був цікавий та неоднозначний випадок, довелося витратити багато сил та часу для того, щоб Арсен навчився всьому тому, що вміють його однолітки. Та воно було того варте. Згодом Арсен пішов до дитячого садочка та знайшов там собі багато друзів.
Йому дуже сильно подобалося розповідати віршики на дитячих святах, виявилося, що у нього дуже хороша пам’ять та неабиякий акторський талант. Згодом йому стали давати найбільші ролі та жодне свято без нього не обходилось.
Арсен підріс, вступив до училища культури та мистецтв та став актором місцевого театру. Через його зовнішні дані хлопця часто запрошували зніматися в рекламних роликах.
Михайло та його дружина раділи, що свого часу зробили правильний вибір та дали цій дитині з лісового будиночку краще майбутнє.
