Молодик підійшов у церкві до священника і сказав, що більше не прийде сюди. На запитання богослужителя хлопець відповів, що парафіяни зайняті не тим, чим варто. Хтось під час служби пліткує, хтось відволікається на телефон.
– І це я лише десять хвилин спостерігав за людьми. Якби я дивився на парафіян більше, то нарахував би більше сторонніх справ, якими зайняті ці люди. Вони мають молитися Богу, а не займатися непотрібними справами. На них вони можуть звернути увагу за межами храму Божого.
Священник відповів, що хлопець може йти. Але перед цим він має взяти склянку, наповнити її водою та накинути церквою три кола. Головна умова – він не має пролити жодної краплі.
Хлопець із запалом в очах став виконувати дивне завдання. І успішно його завершив, тому що ні краплинки не впало на підлогу.
Священник сказав:
– Коли ти йшов зі склянкою, ти спостерігав за людьми, за тим, чим вони зайняті?
– Ні.
– Знаєш, чому так сталося? Тому що ти був зосереджений на склянці з водою. Ти намагався не пролити воду.
Саме так відбувається і в нашому житті: коли ми зосереджені на Всевишньому, то не помічаємо чужих помилок та вад.
