Вперше я закохалася в 16 років. І, оскільки, я дуже пристрасна натура, моє кохання було наче вулкан. Гостроти додавало те, що воно було взаємне. Іван – об’єкт мого першого кохання був лише на рік від мене старшим. Ми проживали на різних районах міста та познайомилися у літньому таборі. Це було кохання з першого погляду з дикими нападами ревнощів та публічним з’ясовуванням стосунків.
Подруги дико мені заздрили та покидали своїх хлопців після того, як бачили наше пристрасне кохання. Після того їх стосунки здавалися прісними та вони відправлялися на пошуки справжнього екшну.
Ми з Іваном увесь час листувалися та ні хвилини не могли прожити нарізно. Ми лише цілувалися, нічого більше, але в повідомленнях ми давали волю бажанню та писали один одному дуже чуттєві повідомлення, прикріплюючи їх гарячими фото.
Але те, що швидко розпалюється, так само швидко згасає. З часом емоції вгамувалися та я зрозуміла, що абсолютно нічого не відчуваю до Івана. Моє гаряче серце прагнуло емоцій, а мій хлопець більше не міг задовольнити мої потреби та згодом на його місце прийшов інший хлопець.
Я не могла це довго приховувати від Івана та щиро йому в усьому зізналася. Знову був скандал, Іван не хотів мене відпускати, а я вже більше не могла з ним зустрічатися. Зрозумівши, що так він нічого не доб’ється, хлопець вирішив мене зганьбити.
Невдовзі всі побачили наше листування з Іваном, в тому числі й фото, які я йому відправляла. Це він зробив для того, щоб всі побачили як я його кохала та як порушила усі дані мною обіцянки.
Понад усе користувалися популярністю мої фото, де я була напівоголена та сороміцькі посміхалася. Під кожним з них було понад дві сотні коментарів та моя популярність враз злетіла.
Інтернет швидко розніс інформацію та ці фото побачили мої батьки. Було дуже соромно, я відмовлялася виходити з кімнати. Мама пила заспокійливе, а батько погp _oжував провчити Івана. Мій новий хлопець мене покинув, що завдало мені ще більшого болю, подружки наді мною сміялися, хлопці закидали непристойними пропозиціями. Що відчував в цей момент Іван. Не знаю. Напевно, тріумф. Це була така, на його думку моя розплата. Можливо, це потішило й его.
Колись така близька мені людина таке зі мною зробила. Хлопець показав наскільки він виявився слабким. Хоча я не знаю що робила б на його місці, але зараз мені було не до того та хотілося провалитися під землю.
Батько виконав свою обіцянку та це погано закінчилося для них обох. Батько опинився в поліції, а Іван – у лікарні. Знову все місто гуділо про мене. А я лише хотіла, щоб це все якомога швидше закінчилося.
Ця історія поділила думки надвоє. Так, були й такі, що підтримували бік Івана. Літні люди гойдали головою, мовляв, до чого котиться світ, як тільки батьки виховують своїх дітей…
Ми переїхали в інше місто, яке знаходилося за декілька сотень кілометрів від того, де відбулася ця ганьба та я спробувала почати нове життя. Відтоді я була дуже обережна в тому що кому пишу, мені довелося видалити свою сторінку в соцмережах та створити нову. Моє життя в прямому сенсі почалося з чистого аркуша.
Ось така неоднозначна історія. А як би ви вчинили на місці Івана або на моєму?
