Наталя вийшла заміж за поліцейського. Характер в Миколи не найкращий, складна людина. Ніколи з посмішкою його ніхто не бачив, постійно серйозний, сам собі на умі. Коли рідні та подруги Нати познайомилися з Колею довго не могли зрозуміти, що дівчина в ньому знайшла. Вона ж така весела та компанійська, а наречений повна протилежність їй.
На чужі слова Наталя уваги не звертала, мала власну думку. Це для інших Коля непідступна скеля, а з нею він ніжний та турботливий. Зайченятком її називає, на руках носить, сніданок у ліжко подає. Грошей на кохану не жалкує, постійно на картку кидає, каже, щоб купила собі обновку.
Коли вони одружилися деякий час жили у квартирі. Микола незадовго до весілля купив. Наталі хотілося мати власний будинок, щоб і тераса, садок, гойдалка. Сказала чоловікові й уже через тиждень поїхали вибирати ділянку. Будували дім із нуля, архітектурний стиль узгоджувала Наталя. В новобудову в’їжджали уже разом із маленькою донечкою.
Коля від Злати ні на мить не відходить. На роботі відпустку власним коштом взяв, щоб дружині допомагати та з дочкою бути. Він і підгузок поміняти може, погодувати, заколисати, навіть колискових пісень не цурається. Співає ті, що йому ще бабця переповідала.
Коли Наталя перед подругами вихваляється, який Коля ідеальний чоловік, ті навіть не приховують своїх заздрощів. Від того Ната ще більше розквітає. Так, вона зробила правильний вибір.
Коли Злата підросла й почала ходити до старшої школи, стосунки дівчинки з батьком змінилися. Не захотіла вона на карате ходити, фізкультура не найкращий предмет у школі. Постійно повертається додому з двійками. Батько лютує, як вона збирається проходити відбір у поліцейську академію, коли не готується фізично. Тоді Злата й ошелешила його новиною, що мріє про музику, а не поліцію.
Микола змінився, до дочки став холодний. Не розмовляє, не цікавиться успіхами в школі й навіть неприємності Злати його більше не хвилюють. Пообіцяв, що до завершення школи та її повноліття допомагатиме, а далі хай сама живе, як знає. Гроші більше не даватиме. Злата вперта, не хоче батька слухати, стоїть на своєму. Наталя розривається поміж двох вогнів. Вона й чоловікові хоче догодити, але й стосунки з дочкою псувати не варто.
Ната таки вступила до консерваторії, але з музикою життя не пов’язала, бо рано вискочила заміж, чим остаточно розчарувала батька. Мало того, що у 18 років завагітніла, так і ще й у чоловіки взяла якогось недолугого гітариста Васю. У хлопця вітер в голові, він взагалі не розуміє, що таке доросле життя. Тесть його про роботу запитую, мовляв, чим думаєш сім’ю забезпечувати, он дитина скоро буде, а він лише мигає плечима. «Та щось придумаємо. Та якось викрутимося. Інші ж живуть, бавлять, а ми чим гірші».
Миколу від таких припущень ще більше вивертає всередині. Була б його воля, спірвав би зятя за шкірку й спустив по сходах, а так не можна. Дочка обрала, то нехай тепер це буде її головний біль, його це більше не обходить. Й дружині строго наказав, щоб грошима не допомагала, бо коли дізнається, що не послухала його, будуть непереливки.
Ната вдає ніби слухає, а сама потайки носить продукти з харчами та ще й декілька тисяч дочці залишає. Вона сама була молодою, розуміє, як швидко гроші розходять та й інколи хочеться чогось смачного. Злата матері дякує, якби не вона, то вони з Васею уже давно б померли з голоду. Хоч чоловік у неї й добрий, свого роду цікавий, як-не-як творча натура, але гроші заробляти не вміє. Вона б сама влаштувалася на роботу, але з таким животом куди її візьмуть.
Усі сподіваються, що після народження хлопчика серце дідуся Миколи розтане й він змінить своє рішення не користь дочки. Адже хто ще допоможе дітям, якщо не батьки, тим більше, що є така можливість.