Люда не хотіла йти на святкування до рідні свого чоловіка Гриші. Зазвичай усі ці посиденьки закінчувалися однаково. Свекруха не спускатиме з рук маленьку онучку, дитину молодшої дочки, й кидатиме на невістку сердиті погляди з докорами. Адже всі вважають, що це вона неспроможна народити дитини й навіть не припускають, що всьому провиною може бути Гриша.
Чоловік на таких зборах відчував себе надто вільно, тож міг хильнути зайвого. Тоді у нього розплітався язик й дорогою додому Люді доводилося вислуховувати, яка вона погана дружина, адже за 8 років їхнього шлюбу так і не спромоглася жодного разу завагітніти і який він благородний, що досі її не покинув.
На цьому його тирада не закінчиться. Далі Гриша тицятиме носом в те, що Люда розлінувалася. Вона більше не та красуня, в яку він закохався.
-Ти геть себе запустила. Сидиш у чотирьох стінах, запливаєш жиром. Хоч зрідка поглядай у дзеркало, а не в холодильник, може з’явиться стимул схуднути.
Людмила, як хороша дружина, мовчатиме й пропускатиме образи у свої ворота, наче забиті м’ячі під час футбольного матчу. Так, останнім часом вона набрала вагу, але не критично. Якщо подумати, то вона була не в змозі справитися з усім, що на неї звалилося, тож «заїдала» свій стрес цукерками.
Хоч Гриша й казав образливі речі, але жінка й досі його кохала та вірила, що їхній шлюб щасливий. Вірила навіть тоді, коли вперше почула слово, якого боялася найбільше – розлучення. Чоловік, якого вона кохала усім серцем, заявив, що більше не може чекати. Він хоче стати батьком, мати повноцінну сім’ю, а вона якась бракована.
Не вірила Люда, що це дійсно кінець навіть коли тримала у руках лист про розірвання шлюбу. «Сама винна, треба було схуднути й краще годити чоловікові» – звинувачувала себе жінка й таємно сподівалася, що якщо повернути втрачену форму, Гриша повернеться.
Дієти були дієвими лише перші кілька днів, спорт вдома не приносив бажаних результатів. Людмила записалася у спортзал та оплатила заняття з тренером. Давид був красивим чоловіком з привабливим підтягнутим тілом. Люда не могла зосередитися на вправах, коли він торкався її тіла, щоб допомогти зайняти правильну позицію. Він умів жартувати, підіймав Людмилі настрій та постійно повторював, що у неї все вийде. Такі прості слова, а Гриша жодного разу її не підтримав.
Людмилі вдалося підтягнути тіло та прийти до бажаної форми за три місяці. Під кінець занять вона так сильно прив’язалася до Давида, що була готова продовжувати їхню співпрацю, от тільки чоловік відмовився. «Маю правило на роботі – не зустрічатися з клієнтками. Тож співпрацювати ми більше не можемо, а на побачення підемо».
Весілля зіграли через пів року, коли наречена уже була при надії. Люда до останнього не вірила, що все це відбувається з нею. Про Гришу навіть не згадувала й була вдячна долі за Давида.
