Хоча Катерина була прекрасною невісткою і вірною дружиною, вона зруйнувала не лише своє подружжя, а й саму себе.
Катерина лишилася сиротою ще малою і зростала у дитячому будинку на Черкащині. Вісімнадцяти років вона вийшла заміж зовсім юною, нічого не знаючи ні про сімейне життя, ні про обовязки дружини, бо навколо не мала жодної подруги з подібним досвідом. Отримавши ключі від квартири чоловіка в Києві, Катерина почала уважно вивчати, якою має бути ідеальна дружина. Єдиним джерелом знань стала свекруха.
Катерина багато разів чула від знайомих, що бувають лихі свекрухи, але вірила: якщо рідної мами немає, то мати чоловіка стане не просто другою матірю, а й підтримає та допоможе. Певною мірою Катерина була права, бо її свекруха й справді не бажала їй лиха, але якось воно усе склалося інакше З особливою ретельністю свекруха кинулася навчати невістку премудростям родинного життя, і одного разу сказала: «У зраді чоловіка винна дружина».
Та чому? думала Катерина. Хіба не той винен, хто зраджує? Але в реальному житті все виявилось по-іншому. Жінка, мовляв, сама винна, якщо чоловік пішов шукати щастя на стороні мабуть, себе занехаяла, втратила жіночий шарм. Свекруха радила навіть у старості залишатися стрункою Катерина занотовувала нову «науку» в зошит: «не набирати вагу», і записалася до спортивної зали.
Катерина мала струнку фігуру, проте настрашена страхом поправитися, почала себе обмежувати в їжі. Щойно одну науку засвоїла одразу звучала нова порада від свекрухи: «У добрій родині працюють обоє».
Катерина й не прагнула сперечатися сама мріяла працювати. Вона була готова до будь-якої роботи. Якось спитала у свекрухи, чи можна якось поєднати роботу й декретну відпустку, а натомість почула: «Декрет твій клопіт, як хочеш так викручуйся!»
Цю фразу Катерина не занотовувала, але коли через кілька років після весілля таки пішла у декрет, влаштувалася ще й нянею на пів ставки. Вона непогано почувалася, але і свекруха, і чоловік почали дорікати, що заробляє копійки.
Катерина вирішила, що може дозволити собі витратити кілька сотень гривень на перукаря, та тут почула іншу «мудрість»: «У декреті нема чого чепуритися! На роботу вийдеш тоді й зробиш зачіску та макіяж, а зараз мусиш економити!»
Катерина все, що заробляла, віддавала чоловікові. Увесь той час через життя Катерини проходив лейтмотив порад свекрухи: «Добра жінка сама вдома всьому дає лад!»
І так тривало: Катерина усе робила власноруч. Вона втомлювалася так, що ледве трималася на ногах, проте за все бралася без допомоги. Непритомність стала для неї звичною річчю. Часто, приспавши останню дитину о девятій вечора, вона йшла прибирати квартиру чи варити обід на завтра, у той час як чоловік після тяжкої «праці» мирно дрімав уже вдесяте за день.
Цілком логічно, що одного дня Катерина опинилася у лікарні. На нескінченні болі в тілі вона не звертала уваги і не помітила, як розвинулася серйозна хвороба. Більше ніж два тижні вона пролежала у лікарні, за весь цей час ні чоловік, ні свекруха жодного разу її не відвідали. Добре, був у неї тоді мобільний подзвонила давній подрузі дитинства, та й принесла усе необхідне. Вийшовши з лікарні, Катерина одразу подала на розлучення.
