Коли мені було 5 років, батьки розлучилися. Я залишилася жити з мамою, а тато пішов жити на іншу нашу квартиру, яку ми колись здавали квартирантам.
Батька мені не вистачало, а тато робив все можливе, щоб зі мною часто зустрічатися, брав мене гостювати на вихідні.Через 2 роки батько одружився на Ліді. Вона мені одразу не сподобалася. По перше, моя мама вже провела тоді зі мною бесіду, що ця жінка відбирає у мене батька. Що скоро у них будуть свої діти, а я їм потрібна не буду. По друге, було щось у цій Ліді холодне, непривітне…Скупа на емоції, вона навіть моєму батькові дуже рідко ласкаві слова говорила, про себе я зовсім мовчу. Начебто, посміхається, чаєм напоїть, коржиками пригостить, справами поцікавиться. Навіть уроки мені допомагала робити. Але ці награні почуття кидалися в очі.
Батько багато працював, але у вільний час часто забирав мене до себе. Вихідні, канікули, мамині відрядження. Інколи ми залишалися з Лідою вдвох.
Ліда ставилася до мене терпимо, наскільки це можливо по відношенню до чужої дитини. Вони з батьком прожили багато років, а дітей Бог не дав. Зараз я думаю, що проблема була саме в Ліді. Вона була неспроможною народити. Уявляю, як було їй важко сидіти з чужою дитиною.
Потім у мене почався підлітковий вік. З батьком спілкувалася рідко. Але коли такі зустрічі траплялися, то він хотів дізнатися про все моє життя. Потім почалися студентські роки, батько справно платив за моє навчання.
Декілька років тому батько з другою дружиною купив нову квартиру. Продав ту, яка колись належала нашій родині, і купив більшу. До слова, хочу сказати, що Ліда всі ці роки мала свою квартиру.
Мама, дізнавшись про це, випалила:
– Ось це викрутас. От як треба! Вчися! Квартиру твого тата перевела в спільну власність, а сама при своїй залишилася. Далеко піде. От яка хитра аферистка.
Я закінчила університет, влаштувалася на роботу, ми з моїм хлопцем Толіком планували одружитися. А поки жили з моєю мамою. Вона за всі ці роки так і не вийшла вдруге заміж.
Одного осіннього ранку, подзвонила Ліда, і сказала, що мого батька більше нема.Інфаркт. Вона ще після похорону хотіла зі мною поговорити, але я її уникала.
– Тут і гадати не треба: у спадщині справа. Мені було бридко про це говорити з нею. Минуло пів року. Ліда мені періодично дзвонила. Я її ігнорувала. Ще мама мене накручувала, мовляв, Ліда проситиме, щоб ти відмовлялася, і розповідати байки, що у тебе немає прав на батьківське майно, – сказала мама, коли я їй розповіла про дзвінок. – Ти, головне, її не слухай. Ви з Толіком одружитися зібралися, вам зараз ой як гроші потрібні. Чи Ви зібралися і далі на моїй шиї висіти?
Мама з Толіком вирішили вже працювати на випередження. Підшуковували хорошого адвоката, аби відбити в Ліди мою частину спадку. Мама мріяла купити собі путівку на море, десь у теплих краях, а Толік спав і бачив як кермує по району на новій іномарці.
Одного дня Ліда зустріла мене біля дому, і запросила в кафе. Я погодилася. Вона ніби постаріла, хоча ми не бачилися місяців сім-вісім. Змарніла, погляд згас. Ми провели в кафе від сили півгодини і розійшлися. Додому я поверталася в роздумах. Як я у ній помилялася.
– Твій батько хотів, щоб ця квартира тобі залишилася. Оформити він нічого не встиг, так сталося. Я хочу, щоб ми разом сходили до нотаріуса. Ти його єдина дочка. І я відмовлюся від своєї частки в твою користь.Так буде правильно. Я сама на цьому світі, віка доживати у мене є де…Піду жити на всвою квартиру.
Ліда тихо ковтала сльози і не дивилася мені в очі. Однією цією фразою вона сказала багато: як же сильно вона кохала мого батька, раз так легко готова відмовитися від грошей в тільки тому, що тато хотів залишити квартиру мені. І як вона шкодує, що у них не було своїх дітей.
Колись тато мені сказав, що перший його шлюб був помилкою. Проте він не помилився з вибором другої дружини.
За Толіка я заміж не вийшла. Занадто меркантильним він мені здався. Не захотіла я проживати все життя з таким чоловіком. Ліда мене не обдурила, хоча моя мама чекала якоїсь каверзи. Я переїхала на свою успадковану квартиру.
З Лідою я стала частіше спілкуватися. Часто приходжу в гості на чай, приношу гостинці. Правду кажуть: хочеш пізнати людину – поділи з нею спадок. Хоч Ліда за життя мого батька була стриманою та холодною, але вона була чесною людиною.
