Хочеш жити в нашому домі – ніякого Віталіка!

Хочеш жити в нашому домі – ніякого Віталіка! – сказали мені батьки тоді, як я йшла народжувати свого синочка.

Мої батьки з дитинства мені розповідали, що я у них і красуня , і розумниця. То ж і вибір чоловіків мені в голову вбили також свій.

Я навіть і подумати не могла, щоб мати стосунки з чоловіком, який не є з інтелігентної родини, або не має вищої освіти.

Саме такі критерії були у моїх батьків. Людей, які мають середню професійно-технічну освіту – вони не надто долюблювали.

Батько взагалі казав, що лінивий завжди тупий і недалекий.

От тільки якось так сталося, що я закохувалася лише у хлопців, які були дивної поведінки.

Я не можу сказати, що мій Віталік був дурним, але освіти вищої він не мав. Так само і роботи офіційної в нього не було, а от гроші він мав завжди.

Людина вміла крутитися і легко заробляти досить великі суми.

Коли я привела Віталіка знайомитися з батьками – ми приїхали на красивій іномарці і з цілим пакетом гостинців.

Мама і тато наче гарно його сприйняли, розмовляли досить люб’язно. От лише, як почули, що він освіти і роботи не має – сказали, що у нього не може й бути думки про стосунки зі мною.

Все сталося, мабуть, як і мало бути. Я завагітніла. Перші кілька місяців я не казала нікому, а наступні місяці взагалі приховувала.

Коли моя вагітність стала очевидною, а Віталік хотів одружитися – мої батьки такий галас вчинили.

Вони попросту нас пересварили. Народжувати я йшла сама. Лише я і Віталік знали, що ми помирилися.

А батько взагалі заборонив, щоб батько мого сина на нього прийшов дивитися.

Тут я вже не витерпіла. Так, як всі документи я і так мала при собі, то одразу з пологового будинку – поїхала до Віталіка.

Ми і узаконили наші стосунки і сину дали його прізвище. Я не змогла більше підкорятися волі батьків, та й серцю не накажеш.

І знаєте, я почуваю себе щасливою поруч з двома головними чоловіками в моєму житті.

Оцініть статтю
Дюшес
Хочеш жити в нашому домі – ніякого Віталіка!