Світлана Володимирівна бідкається – три роки тому син Андрій вступив до університету і зустрів там своє, так би мовити, кохання. А тепер прийшов і заявив, що буде одружуватися. Аня – його дівчина вагітна, каже, що будуть народжувати та виховувати дитину. Сама вона – синове кохання, нетутешня, з Сумської області. От нещодавно приїжджала її мати, обговорювали, як далі житимемо. То що виходить – маю тепер сваху?
Мати Андрія – жінка жорстка та категорична, відразу окреслила свої межі. Привітала молодих, сказала, що радіє їх щастю, але жити до себе молоду сім’ю не візьме, мовляв: «дорослі, самостійні, самі незабаром стануть батьками, нехай думають, як розв’язуватимуть свої питання».
По правді сказати – в Андрія заможні батьки, обоє мають хорошу роботу, кожен їздить на власному автомобілі та живуть вони у трикімнатній квартирі, де до цього часу разом з ними живе і сам Андрій.
Аня знала також і те, що у батьків хлопця є ще дві квартири – одну вони здають в оренду квартирантам, в іншій живе старенький батько Світлани Володимирівни, разом з цілодобовою доглядальницею, оскільки дідусь зовсім неходячий і за ним потрібен цілковитий догляд.
Звичайно, жінка розуміла, що діти ще студенти та що навіть винаймати житло для них зараз буде непосильно, тому щедро запропонувала свою стареньку дачу.
– Умови для життя там такі собі, газо- та водопроводу там не має, вода в криниці, опалення на дровах. Дрова купимо, якщо потрібно, та й зима вже скоро закінчиться. Посуд потрібно купити, але Аня, можливо, і свій в гуртожитку має, постіль, ковдри, подушки теж привеземо. Їсти готувати можна в пічці або ж на електроплиті – вона недорого коштує. На продукти та проїзд будемо давати певні кошти, а якщо захочуть більше – нехай шукають підробіток – чітко і конкретно описувала життя дітей Андрія мати.
Сваха Світлани лише сиділа та кліпала очима. Від своєї доньки вона чудово знала про всі статки та квадратні метри цієї сім’ї. І в якийсь момент не витримала: – Ви совість маєте? Вона молода дівчина, та ще й до того – вагітна! А ви пропонуєте їм жити в старенькій хатині без жодних умов, колоти дрова і воду з криниці таскати? – І на запитальний погляд столичної «залізної леді» додала – У вас же є ще дві квартири в місті! Що, там наші діти не помістяться?
Світлана Володимирівна звела брови й монотонним голосом відповіла – Помістяться, на квартиру до старенького. Звільнимо доглядальницю, а Аня вже за дідусем пригляне, готуватиме йому потрібну їжу, митиме, памперси мінятиме, уколи робитиме. З Андрієм по черзі ходитимуть на пари, бо дідуся самого залишати не можна. Гадаю справляться! – жінку вже було не зупинити. З шаленою швидкістю в ній наростала злість від того, як чудово підготувались ці дві провінціалки.
– І поки ви, шановна свахо, мене не перебили, відразу додам – про другу квартиру можете навіть не запитувати, коштами, які ми отримуємо від її оренди, оплачується дідова доглядальниця. Тож єдиним варіантом, як ви бачите, залишається старенький будинок. Так, я розумію, що умови там не з кращих, але маємо те що маємо – сказала Андрія мати, всім своїм видом, даючи зрозуміти, що на цьому розмова прийшла до завершення.
Аня з матір’ю підвелися, подякували за зустріч і направилися в сторону гуртожитку, де проживала дівчина. Андрій пішов їх проводити. Бесіда між ними трьома була не приємнішою від попередньої.
Додому хлопець повернувся сумний та похмурий. А зранку повідомив своїх батьків, що Аня буде робити аборт! Що жити в умовах, які їй пропонують вона не буде, не хоче виховувати свою дитину в жебрацтві. В другій половині дня таку ж інформацію підтвердила Ані мама. Зателефонувала і сказала, що вони були в лікарні та взяли направлення на аборт, мовляв: «Аня має бути молодою мамою, а не дроворубом чи доглядальницею».
Вже цілий тиждень Андрій ходить, як хмара, на що батьки йому наввипередки доносять кожен зі своїх варіантів. Мати говорить, що не збирається піддаватися маніпуляціям двох хитрих паняночок. Батько взагалі озвучив свою думку про те, що він, більш ніж впевнений, що ніякої вагітності й не було. Придумали собі аферу, а він і повівся, бо ж молодий і без досвіду. Хоча хлопець стверджує, що й сам був на УЗД і на свої очі бачив маленьке зернятко своєї майбутньої дитини.
Від подруги Ані, Андрій дізнався, що аборт дівчина вже зробила, на дзвінки його вона не відповідає, на парах теж не з’являється. Він не бачив її з того самого вечора, відколи проводив їх з мамою до гуртожитку. Бідний хлопець не знаходить собі місця й у всьому звинувачує свою матір. Бо ж саме вона, маючи можливість, не захотіла піти на зустріч молодій парі. А в тому, що дитина була, він впевнений! Його дитина…
Невже це не припустимо – допомагати своїм молодим дітям? Більшість батьків навпаки намагаються підтримати своїх двадцятирічних дітей, допомогти їм, щоб ті встали на ноги. А тут ніщо не дало поштовху, навіть ймовірність побавити внуча. Свою територію, звичайно, потрібно вміти окреслювати, але так само потрібно розуміти, коли слід проявити людяність.
Та й Аня на диво швидко позбулася дитини, невже в її серці теж був лише холодний і меркантильний розрахунок? І Світлана Володимирівна просто змогла це розгледіти?
