У нас велика любляча, один одного сім’я. Ми маємо простору та велику квартиру – це подарунок моїх батьків. Разом з чоловіком ми живемо душа в душу близько 30-ти років. У нас великі діти, дочка навчається в університеті на останньому курсі в Києві та має вже роботу по спеціальності, чим гордиться і ми гордимося цим теж. Вона закінчила факультет прикладної лінгвістики та наразі працює у престижній компанії перекладачем французької мови. Наш син закінчує вже школу і теж готується до вступу, обираючи технічну спеціальність. Ми його підтримуємо в його побажаннях.
Отже, сім’я в мене прекрасна та це не знімає напругу у стосунках із свекрухою та родичами, яких ми щороку за незрозумілою традицією приймаємо в себе. Хто придумав цю традицію? …Звичайно свекруха… Коли ми тільки зустрічалися з моїм теперішім чоловіком, вона була проти наших стосунків. Основна причина була та що я була дівчинкою з села, а вони жителі міста. Вона думала, що від її сина мені потрібна тільки прописка та їхня однокімнатна квартира у Львові. Хоча насправді це було абсолютно не так. Я по-справжньому покохала Михайла і він кохав мене щиро також. Зустрічалися ми півроку і справи йшли до весілля, проте мама Михайла стояла на своєму: “ніяких стосунків з цією дівчиною!”…
Через певний період часу, навчаючись ще в університеті я знайшла роботу, дуже престижну і цікаву для мене. Мені запропонували хорошу зарплату і я стрімко, швидкими темпами зростала як в професійному так і у фінансовому плані. Мої батьки допомогли купити квартиру у Львові, велику трьохкімнатну квартиру… Щось компенсувала я, але більшу частину закрили мої батьки, за що я їм була дуже вдячна. Це було для мене стимулом рухатись далі, так як працювати стало легше, особливо коли знаєш, що маєш вже власне житло і не потрібно скитатись по чужих кутках.
Тоді ми ще продовжували зустрічатися з Михайлом і знаючи про мої успіхи та власну квартиру свекруха змінила свою думку відносно мене і дала добро на наше одруження. Звичайно як могло бути по-іншому. Ми з Михайлом жили та живемо душа в душу і я ні про що не шкодую. Але є одне але, це свекруха з родичами на свята! І цьому ми сувмісно не можемо дати ради!
По великих святах всі родичі, а саме: брат чоловіка з дружиною та дітьми; сестра з чоловіком та дітьми; свекруха з чоловіком, всі святкують у нас. При цьому я готую без сторонньої допомоги на усіх, як наймана робітниця. Звичайно чоловік мені допомагає, але це триває п’ятий рік поспіль і насолоди від свят я вже не отримую.
Мої приготування до свят починаються одинаково. Я встаю о шостій ранку, починаю готувати на стіл різні страви, тому що людей є багато. Потім застілля, опісля якого я розміщаю всіх в квартирі, яка стає схожою на вокзальне приміщення, а опісля навіть не думаю лягати спати…Разом з чоловіком ми прибираємо зі столу і навколо столу, миємо посуд і лягаємо спати. На другий день встаю я знову раненько, тому що потрібно всіх нагодувати та пригостити, зібрати в дорогу , прибрати посуд і тоді можна з полегшенням видихнути… І так проходить кожне свято. Погодьтесь терпіти таке не можливо. Так як у чоловіка є сестра і брат, які час від часу можуть також приймати гостей, а не відсиджуватись кожного святкування у нас…
Мені набридло це все і коли підійшла пора наступних свят я попередила усіх про те, що приготування будуть сувмісними. Попросила свекруху, сестру чоловіка та дружину брата мого чоловіка прийти з якимсоь вже готовими стравами, аби полегшити процес приготування. Натомість я думала зробити собі зачіску і врешті-решт попіклуватися про себе.
Як раптом мій телефон почав розриватися від дзвінків, свекруха з обуренням сказала:” як так іти в гості і ще щось готувати”, невже я не можу вважити її і дозволити відпочити хоч в свято. За нею сестра та дружина брата мого чоловіка теж прокричали в телефонну трубку, що нічогісінько робити не будуть і взагалі не прйдуть на святкування. Спершу я трішки хвилювалася і не розуміла реакціїна моє прохання та все ж чоловік заспокоїв мене і сказав :”Люба все добре! Не прийдуть, то не прийдуть. Ми відпочинемо і проведемо це свято в тісному родинному колі. І вазгалі треба було таку пропозицію внести вже давно. Скільки втрачених свят і скільки нам потрібно всього наздогнати!” Ми посміялися з цієї ситуації і провели дуже гарно час! Тепер піддаватися свекрусі я не буду! Надто доросла, потрібно жити своїм життям і розумом, та вміти казати “ні”!
