О, Соломіє, вітаю! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Доброго дня, пані Галино. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що ви маєте на увазі? напружилася Соломія.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, близько пятої, виходила з таксі. І виглядала мяко кажучи, не як зазвичай. Можна навіть сказати, трохи нетвереза. Усі сусіди вже шепочуться. У її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом тепер розлучатися, це ж дурниці.
Дякую, пані Галино, промовила Соломія, ковтаючи слину. Поговорю з нею.
З цими словами вона поспішила додому. Її мама дійсно вигнала батька півроку тому, після того як зловила його на зраді. Соломія благала її не поспішати усе можна виправити. Але мама була непохитна. І найдивніше вона не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, почала жити на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги речі, яких раніше в її житті не було.
Соломії було важко це прийняти. Вона сама збиралася заміж, вони з нареченим планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою бабусею вона буде? Як представити її свекрусі, якщо одна вязатиме пледки, а інша розважатиметься по клубах?
Коли вона зайшла в будинок, мама вийшла назустріч із чайником у руках і широкою посмішкою. На ній був не зношений халат, а стильний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії відразу було видно, що вона насолоджується життям.
Ну, як Орест? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Соломія, намагаючись стримувати тон. А ти?
Чудово! Вчора з дівчатами сиділи в барі аж до ранку. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Галина мені все розповіла, похмуро втрутилася Соломія. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала скажімо, пяною.
Мама засміялася.
Ну а що ти думала? У барі чай пити?
Соломія не витримала.
Мам, тобі не здається, що ти занадто?
У чому?
Ну, мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років жила з татом! Як можна так просто переступити через все?
Мама замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько зрадив мені. Це не помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути тільки служницею. Я хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для родини. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі майже пятдесят!
І що? Я не зобовязана старіти за розкладом.
Соломія зрозуміла, що зайшла далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто мені не байдуже.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю своє сиве волосся під хусткою і не вдягну мішкувату сукню. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітка Галина не схвалює? Що ж, мені байдуже. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, вона розповіла все нареченому.
Не знаю, як на це реагувати.
Орест засміявся:
Я вважаю, твоя мама чудова. Не впала в депресію, а обрала життя. Бути щасливою не злочин.
На вихідних Соломія подзвонила мамі.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, засміялася Соломія.
Тоді домовились. Але знай, ми не підемо рано.
Той день став переломним. Соломія вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто вчитися в неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш. Справжнє щастя починається саме там, де закінчуються чу
