О, Олесю, добрий день! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Добрий день, пані Ганно. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що ви маєте на увазі? напружилася Олеся.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, коло пятої, виходила з таксі. І виглядала ну, мяко кажучи, не як зазвичай. Можна навіть сказати трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. У її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом тепер розлучатися, це ж дурість.
Дякую, пані Ганно, промовила Олеся, ковтаючи слину. Я поговорю з нею.
З цими словами вона поспішила до дому. Її мама справді вигнала батька півроку тому, після того як спіймала його на зраді. Олеся благала її не поспішати усе може налагодитися. Але мама була непохитна. І що найдивніше вона не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, жила на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги речі, яких раніше в неї не було.
Олесі було важко це прийняти. Вона сама мала вийти заміж, вони з нареченим планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою бабусею вона буде? Як представити її свекрусі, якщо одна вязатиме пледки, а інша розважатиметься в клубах?
Коли вона увійшла в будинок, мама вийшла назустріч з чайником у руках та широкою посмішкою. На ній був не старий халат, а стильний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну, як Андрій? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Олеся, намагаючись стримувати тон. А ти?
Чудово! Вчора із дівчатами сиділи в барі до ранку. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Ганна мені все розповіла, похмуро втрутилася Олеся. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала ну, пяною.
Мама сміялася.
А що, думала, у барі чай пю?
Олеся не витримала.
Мам, тобі не здається, що ти трохи занадто?
У чому?
Ну, мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж мала б бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ти стільки років жила з татом! Як можна так легко все переступити?
Мати замовкла, потім спокійно, але твердо сказала:
Твій батько зрадив мені. Це не помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути тільки служницею. Хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для родини. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Хіба старіти треба за розкладом?
Олеся зрозуміла, що зайшла далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто мені не байдуже.
Якщо тобі соромно через мене, не запрошуй мене на весілля. Але знай: я не сховаю своє сиве волосся під хусткою і не вдягну мішкувату спідницю. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітка Ганна не схвалює? Ну й нехай. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, Олеся розповіла все нареченому.
Не знаю, як до цього ставитися.
Андрій сміявся:
Я кажу твоя мама чудова. Не впала в депресію, а обрала життя. Хіба це злочин бути щасливою?
На вихідних Олеся подзвонила мамі.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живим музикою?
І тобі не буде соромно за мене?
Скажу, що ти моя старша сестра, засміялася Олеся.
Тоді домовились. Але знай ми не підемо рано.
Того дня щось змінилося. Олеся вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, вона має вчитися у неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуває.
