О, Олеся, добрий день! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона.
Добрий день, пані Ганно. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідолашна.
Що ви маєте на увазі? напружилася Олеся.
У мене проблеми зі сном, прокидаюся рано. Бачила її одного ранку, коло пятої, виходила з таксі. І виглядала скажімо, не як зазвичай. Можливо, навіть трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. В її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом і раптом розлучитися.
Дякую, пані Ганно, сказала Олеся, ковтаючи слину. Я поговорю з нею.
З цими словами вона поспішила додому. Мати справді вигнала батька півроку тому, після того як спіймала його на зраді. Олеся благала її не поспішати усе можна виправити. Але мати була непохитна. І що найдивніше вона не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, зажила на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги речі, якими вона ніколи раніше не займалася.
Олесі було важко це прийняти. Сама вона скоро виходила заміж, вони з нареченим планували дітей. А її мати у барі до ранку? Якою бабусею вона буде? Як представити її свекрусі, якщо одна вязатиме плед, а інша веселитиметься в клубах?
Коли вона зайшла в будинок, мати вийшла назустріч із чайником у руках та широкою посмішкою. Одягнена не в потертий халат, а в елегантний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії видно було, що вона насолоджується життям.
Ну, як Андрій? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Олеся, намагаючись стримувати тон. А ти?
Чудово! Вчора з подругами були в барі аж до ранку. Танцювали, потім караоке. Яке ж це було весело!
Пані Ганна мені все розповіла, похмуро втрутилася Олеся. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала скажімо, не дуже тверезою.
Мати засміялася.
Ну а що ти думала? У барі чай пити?
Олеся вже не стрималася.
Мам, ти не вважаєш, що це занадто?
У чому сенсі?
Ну, скажімо, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ти стільки років жила з татом! Як можна так легко про все забути?
Мати замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько мене зрадив. Це не помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути тільки служницею. Я хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для сімї. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Хіба старіти треба за розкладом?
Олеся зрозуміла, що зайшла далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто мені не байдуже.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю сиве волосся під хусткою і не вдягну мішковату спідницю. Я танцюватиму і, можливо, навіть фліртуватиму. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітка Ганна не схвалює? Що ж, їй не обовязково. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, Олеся розповіла все нареченому.
Не знаю, як на це реагувати.
Андрій засміявся:
Я вважаю, твоя мама молодець. Не впала в депресію, а обрала життя. Бути щасливою не злочин.
У вихідні Олеся подзвонила матері.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, засміялася Олеся.
Тоді домовились. Але знай ми не підемо рано.
Того дня Олеся вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто вчитися в неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш. Бо справжнє щастя у свободі бути тим, хто ти є.
