Ми з моїм братом виросли в звичайній сім’ї, яка мало чим відрізняється від інших. Батьки завжди старались, щоб в нас було все, що нам необхідно, тому працювали з ранку до ночі. Я ж в той час доглядала свого молодшого брата, з яким в нас різниця сім років.
Коли я виросла та закінчила школу, то вже знала ким буду, тому обирала спеціальність таку, яку хотіла сама. І знаєте, рада, що обрала саме її. Дякуючи їй я змогла почати заробляти вже на третьому курсі університету.
Тому в мене все було добре з грошима. Та й за навчання не доводилось платити, адже я постаралась та вступила на державну форму. Перші два курси ще вчилась на стипендію, але коли знайшла роботу, то вже так не виходило. Але старалась завжди вчитись добре, щоб не вигнали з державного.
Через п’ять років я вже купувала собі однокімнатну квартиру, щоб жити окремо, а не з братом та батьками. А потім вже й постало питання вступу в університет мого брата. Не знаю, чи то так зорі склались, чи Артем не добре вчився, чи може конкурс був дуже великим, але він не зміг вступити на державне. А платити мої батьки не могли.
Тоді я запропонувала оплачувати навчання брата. В мене була така можливість, тому я не бачила в цьому нічого такого. Проте я помилилась в своєму рішенні. Батьки мені були вдячні за допомогу, а от Артем ні. Він взагалі не дуже то й хотів вчитися, тому дуже часто в мене просив гроші, щоб здати екзамени.
Я не відмовляла йому, але в мене з часом з’явилась своя сім’я, я народила дитину і не могла допомагати йому так, як це робила раніше. Але не переставала оплачувати навчання(до цього я йому регулярно давала гроші на його забаганки). Але коли він вже будучи на п’ятому курсі прийшов до мене по гроші на екзамен, бо «викладач по іншому навіть трійки не поставить» – мій терпець увірвався.
– Слухай, ти вже дорослий чоловік і можеш собі якийсь підробіток знайти, а не в мене досі гроші просити. Не маленький. В мене вже своїх клопотів вистачає, але я не перестала тобі за навчання платити. А на свої забаганки і потреби вже сам йди заробляй.
От-то він мені скандал влаштував. Налякав доньку, мене, але не врахував, що мій чоловік тоді був вдома. І коли брат вже почав мене за плечі трусити, то Олег залетів до кухні, схопив Артема за комір викинув до під’їзду. Одразу подзвонив моїм батькам, все розповів та попросив трохи краще виховати Артема, бо він занадто знахабнів.
Ось так от вийшло. Хотіла допомогти брату, а він мені на шию виліз та й ногами мотиляє, як йому хочеться.
