З чоловіком ми у шлюбі три роки.
Впродовж цього часу моє життя змінилося в гіршу сторону. Я помітила це після того, як чоловік змусив мене влаштуватися на більш високооплачувану роботу, бо нам не вистачало грошей.
Вже від самого одруження я виконую усі його забаганки. Йому було важко працювати на роботі повний день, тож він перевівся на пів ставки. “Ну і нехай” – думаю я, аби йому добре було.
Він захотів дитину – народився син. Сином чоловік не займався, потішився пару місяців, посвяткував з ким тільки міг його народження та й забув, що він тепер батько. Якщо вдома щось зламалося заради навіть найменшого ремонту мені доводилося викликати майстрів та оплачувати їх роботу з власної кишені.
Грошей у чоловіка ніколи немає, бо він їх усі витрачає або на пиво, або на товари для риболовлі.
З часом у нього з’являлися нові бажання, то вудочка йому потрібна новіша, то човен надувний, то він хоче кудись поїхати, а на дорогу грошей немає.
Я перетворилася на ломову конячку: працюю на роботі, працюю вдома, доглядаю за дитиною, розподіляю сімейний бюджет.
В один момент втомилася від такого життя – взяла відпустку та ми з сином поїхали до санаторію відпочивати. Я не мала наміру розлучатися з чоловіком, лише хотіла провчити його, тож поїхала не залишивши йому ані копійки. Хотіла побачити як він проживе на одну свою зарплату.
Увесь час поки ми з сином відпочивали мій телефон не замовкав, телефонував чоловік, розповідав яка я негідниця, кинула його напризволяще без їжі та грошей. Згодом я зрозуміла, що теж працюватиму на пів ставки. А що? У мене у вдома справ багато тож мені так зручно. А він чоловік – хай виконує свій прямий обов’язок.
Такого райського відпочинку у мене давно не було. Прокидаєшся зранку, вмиваєшся та йдеш снідати, на столі уже все готове, посуд за собою не потрібно мити, далі прогулянка або оздоровчі процедури, басейн, ліс, свіже повітря. Ніхто не жаліється на життя, не вимагає грошей та не питає що є вдома їсти…
Тільки зараз зрозуміла наскільки мені потрібний був відпочинок. Моє життя вже не буде таким як раніше. Більше ніколи я не буду тягнути все на собі лиш тільки заради того, щоб всім було добре та бути потрібною.
Чоловіку не вистачало його пів ставки, тож він перевівся на повний робочий день, у нього вже менше часу залишалося на те, щоб бити байдики. Та довелося продати свою дорогу вудочку, щоб купити поїсти.
Згодом його дзвінки носили уже інший характер та він телефонував з обіцянками про те, що тепер все зміниться, просив якомога швидше повернутися.
За той час, поки ми з сином були в санаторії я вже знайшла для нас нову квартиру та все для себе уже вирішила. Ми з чоловіком розлучимось. В казки про зцілення чудовиська я не вірю та не бажаю навіть перевіряти це на практиці. З мене досить.
Тепер моя черга жити у своє задоволення.
