Нещодавно мені у спадок дістався дім моєї бабусі. Жила вона у селі, мала невеличку хатинку та земельну ділянку. Особливо прекрасним був сад, який вона з дідусем саджала та гляділа. Продавати будинок я не хотіла, як-не-як пам’ять про рідних, тому вирішила зробити там свою дачу.
Потроху почала все приводити до ладу. Влітку, коли поралася на городі до мене підійшла сусідка. Почала розпитувати що та як.Особливо її цікавило питання чи не продаватиму я дім. Потім плавно перейшла на тему дерев. Між іншим, запитала чи не хочу я зрізати ялину, адже існує безліч п оганих пp икмет про це дерево:
«Ялина – це притулок чогось поганого»;
«Коли дерев стане вищим за дім, то у ньому хтось п _омpе»;
«Дівчина, яка житиме на подвір’ї, де росте це дерево не матиме дітей».
Звучить не надто добре, правда? Хто б із дівчат зрадів би перспективі не мати власних дітей. Та моя сусідка розповіла все це не через хвилювання про моє майбутнє, а з особистих вигідних цілей. Річ у тому, що ялина росла на кордоні між нашими ділянками. Тож постійно робила затінок сусідці. На її клумбі не росли квіти, от в такий спосіб вона намагалася позбутися від ялинки.
Одне не зрозуміло, чому не сказати прямо. Невже вона думала, що я буду скандалити та сваритися з нею. Я подякувала їй за попередження і турботу. Пояснила, що не вірю в усі ці забобони й не зрізатиму жодного дерева в цьому саду. А щоб сусідка більше не залякувала мене новими прикметами, попросила батька зрізати гілки, які росли з її сторони.
