Ми з дружиною рідко бували разом через характер моєї роботи. Я далекобійник та ми можемо не бачитися від трьох місяців до пів року.
Марина хотіла народити дитину, щоб їй не було так сумно вдома, але я заперечив, що ще для цього дуже рано. Потім поїхав в рейс та подумав: “А може Марина має рацію та нам дійсно пора подумати про дитину?“.
Коли я вже мав повертатися додому, зателефонувала радісна дружина та сказала, що сьогодні вона погано почувалася.
– А чому ти так радієш? – не зрозумів я.
– Потім я пішла в аптеку та дещо купила.
– Що купила? Кажи конкретніше. Не говори загадками.
– Купила тест на вагітність. Віталій, я вагітна! У нас буде дитина!
Першою реакцією була радість, але потім я почав рахувати. Мене не було три місяці.
– Хто батько цієї дитини? – раптом вирвалося у мене.
– Скажеш таке, звичайно що ти, – сказала дружина та поклала слухавку.
Я приїхав та ми пішли з Мариною на обстеження. Вагітність триває уже три місяці. По-моєму все сходиться. Але сумніви все одно не полишали мої думки.
Всі вони розвіялися після народження дитини.
Донечка була моєю точною копією. Як я міг сумніватися в дружині?
Мені потрібно або більше довіряти дружині, або змінити роботу.
