Людей умовно можна поділити на слабких і сильних. Тих, що вирішують все у власному житті самостійно, і тих, що завжди скиглять і надіються на чиюсь допомогу.
Фізично люди можуть бути сильними, а от психологічно – невитривалими, тюхтіями. І це проявляється на рівні думок і вчинків.
Сильні вміють витягувати себе з ями і вміють витягнути інших. Вони знають, коли треба міцно зціпити зуби і йти, не зупиняючись. Такі люди знають, як стати опорою для інших.
Як не має людей, що від народження вміють читати чи писати, так і не має таких, які народилися з залізною силою волі. Є просто люди, які вміють себе загартовувати, які власні труднощі не перекладають на плечі інших…
Я не вірю, що слабкі не можуть самостійно розв’язати власні проблеми, не можуть поступово стати сильнішими.
Слабкість і сила не даються людині від природи. Це вибір, який робить вона сама. Це як вибір програми. Це, по суті, спосіб життя.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що слабких людей не буває. Є люди, яким вигідно бути такими, оскільки про них є кому піклуватися чи розв’язувати їхні проблеми.
Часто сильні люди є такими, що у них нема іншого вибору. Життя ставить їх у такі умови, де вони вимушені весь вантаж винести на собі. Іншого виходу в них нема.
Саме ті сильні, непохитні, з залізною витримкою потребують часто багато ласки, любові, тепла. Потребують звичайних людських почуттів, що, власне, додадуть їм сили.
Сильні люди є часто самотніми і втомленими. Їхня душа потребує зцілення й уваги.
Адже бути сильним – це означає всі життєві незгоди тягнути самому. І так кожного дня, кожної години така людина є наодинці з власними проблемами.
Тому, незалежно якими ви є, сильними чи слабкими, бережіть себе і бережіть своїх близьких. Так легше переносити всякі труднощі.
