Дзвінок надокучиво сповістив, що хтось прийшов. Оксана зняла фартух, витерла руки й пішла відчиняти двері. На порозі стояла донька з молодим хлопцем. Мати впустила їх у квартиру.
Привіт, мамо, донька поцілувала її в щоку, Знайомся, це Андрій, він житиме з нами.
Добридень, привітався парубок.
А це моя мама, тітка Оксана.
Оксанка, поправила вона доньку.
Мам, що в нас на вечерю?
Горохова каша з ковбаскоми.
Я не їм горохової каші, відповів хлопець, зняв кросівки й пішов у кімнату.
Ну, мам, Андрій не їсть гороху, донька розплющила очі.
Хлопець влаштувався на дивані, кинувши рюкзак на підлогу.
Це, власне, моя кімната, сказала Оксана.
Андрію, ходи, я покажу, де ми житимемо, покликала Марічка.
Але мені тут подобається, буркнув він, підводячись.
Мам, придумай, чим Андрія погодувати.
Не знаю, ще є пів пачки ковбасок, знизала плечима Оксана.
Піде з гірчицею, кетчупом і хлібом, відповів він.
Гаразд, лише змогла сказати Оксана, йдечи на кухню. Раніше додому тягла кошенят чи цуценят, а тепер ось це привела, годуй ще й його.
Вона наклала собі горохової каші, поклала дві смажені ковбаски на тарілку, взяла салат і з задоволенням почала вечеряти.
Мам, що ти їш сама? увійшла на кухню донька.
Бо прийшла з роботи й хочу їсти, відповіла Оксана, жуючи ковбасу. Хто хоче їсти нехай сам кладе чи готує. І ще питання: чому Андрій житиме з нами?
Як чому? Він мій чоловік.
Оксана мало не поперхнулася.
Чоловік?
Так. Я вже доросла й сама вирішую, заміж виходити чи ні. Мені вже дев’ятнадять.
Мене навіть не запросили на весілля.
Весіль не було, просто розписались. Раз ми чоловік і жінка житимемо разом, сказала Марічка, поглянувши на матір.
Ну, вітаю. Чому без весілля?
Якщо є гроші на весілля, дай їх нам, ми знайдемо, куди витратити.
Зрозуміла, Оксана продовжила вечерю, А чому саме у нас?
Бо вони живуть у однокімнатній квартирі вчетверо.
То не подумали зняти?
Навіщо знімати, якщо є моя кімната? здивувалася донька.
Зрозуміла.
То даси нам поїсти?
Марічко, каструля з кашею на плиті, ковбаски на сковороді. Якщо мало у холодильнику ще пів пачки. Берете, кладете їжте.
Мам, ти не розумієш, у тебе тепер ЗЯТЬ, підкрестила Марічка.
І що? Мені треба тут лезгінку скакати? Повернулася з роботи, втомилася, давай без ритуальних танців. Руки й ноги є подбайте про себе самі.
Ось чому ти й неодружена!
Марічка сердито подивилася на матір і вийшла, грюкнувши дверима. Оксана поїла, помила свій посуд, витерла стіл і пішла до спортзалу. Вона була вільною жінкою й кілька вечорів на тиждень приділяла собі.
Близько десят
